Старі-нові ідоли
«Глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12:15), – проте більшість людей, цілком можливо, що переважна більшість, стосовно цього притримується зовсім протилежної думки – для них життя полягає саме в постійному накопиченні матеріальних статків або ж, як варіант, не менш постійному марнотратстві, принаймні доки дозволяють для цього можливості.
«Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24), – і це Христове твердження багато хто намагається оскаржити, вдаючи, що можна бути вірним і одночасно всі надії покладати на гроші, потрібні знайомства, тілесні сили, «сліпу удачу»… Одним словом, на будь що, окрім Бога Живого.
«Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. Ідоли язичників – срібло й золото, діло рук людських: мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них» (Пс. 113:11-16), – от таку характеристику можна знайти стосовно людей, які покладаються на гроші, знайомства, здоров’я, знання (власні і людства) і т. ін.
Здавалося, що все сказане стосується язичників, які буквально виготовляли бовванів: чи то з дорогоцінних металів, чи то з кольорових металів, чи то із заліза, чи то каменю, дерева чи ще якихось матеріалів, що опинилися під рукою. Звичайно, ці боввани не могли нічого вдіяти, проте не треба так несерйозно сприймати наших далеких предків, особливо якщо їх потомки далеко від них не відійшли.
У той час люди, принаймні значна частина, не поклонялись безпосередньо бовванам, вони поклонялися тим силам, явищам, які вони уособлювали. Звичайно, не оминуло це поклоніння і земні багатства, що в ті часи доходило навіть до бузувірських практик – жертвопринесень людьми власних дітей…
Здавалося, ті часи давно минули, але… тільки подібна практика жертвопринесень дітей нікуди не поділася. Звісно, змінився сам формат жертвопринесень, тобто методика його проведення – вона набула форму аборту, – але суть залишилася тою самою: люди вбивають власних дітей заради ідолів. Сьогодні цей ідол іменується не Ваал, як у старозавітні часи, а має більш благозвучну назву: «комфортне життя». Ясна річ, хтось почне казати про медичні показники для проведення абортів, проте… якщо бути відвертими, маємо визнати, що більшість абортів проводяться саме через небажання позбутися комфортного життя (чи умовно комфортного – у кого вже як виходить), а не через якісь інші причини.
Це стосовно ідола «комфортного життя». Але є інші ідоли, ім’я яким «легіон», і через те немає особливого сенсу їх перераховувати, достатньо пригадати нещодавно наведені: гроші, тілесне здоров’я, потрібні знайомства, власні та чужі знання – усе те, що дійсно є добрими речами… доки не стануть єдиною опорою в житті. Опорою, яка підведе в найнесподіваніший момент, саме тоді, коли вони нам будуть найбільш потрібні, попри той факт, що до того моменту вони не раз виручали в житті…
І тоді на власному гіркому досвіді доведеться переконатися, цілком можливо, що не в перший, і не в другий, а в якийсь надцятий раз, що ці опори (підпори) не мають «очей», щоб бачити наші нещастя; «вух», щоб чути наші крики про допомогу; «рук» і «ніг», щоб допомогти нам. Усе це є лише в Бога Живого.
Усе написане добре відомо кожному, от тільки незначна частина з тих ознайомлених бере це до уваги і робить правильні висновки, послуговуючись ними в житті. А решта… продовжує сподіватися на колишніх ідолів чи шукати нові. Якщо колишні не допомагають чи безнадійно застаріли.
Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)
Усе по темі: 3 неділя після П’ятидесятниці