І почув Бог стогін їх…

Покликання Мойсея

Багато хто переконаний, що для України настали скрутні часи, точніше вона перебуває в скрутних часах з невідомо якого року. Дехто вважає, що скрутніші часи очікують Україну ще попереду, отже не все так погано, буде ще гірше. Що не кажіть, такий прогноз не обнадіює… Звичайно, є ідеалісти, які вважають, що в Україні все буде гаразд і її обов’язково очікує добре майбутнє. Такий прогноз, ясна річ, втішає значно більше ніж попередній, проте обидва вони є лише прогнозами, а що буде насправді відоме лише одному Богові, але точно не нам.

На цих міркуваннях можна було закінчити цей допис так його і не розпочавши… якби не одна вкрай важлива річ, про яку чомусь завжди забувають: невизначеність майбутнього дає нам можливість сформувати його, тобто наше майбутнє залежить від нас. Або ж як сказано в Біблії: «За вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29).

От тільки біда з цим – мало хто вірить, що його майбутнє залежить саме від нього. Не вірите? Але чому стільки людей читають гороскопи, вірять в усілякі забобони, звертаються до усіляких ворожок і відьмаків, а багато хто так само ставиться і до священнослужителів, сприймаючи їх як жерців. Отже порятунок від страху перед майбутнім, від страху особистої відповідальності люди шукають або в поганстві, або у відвертому чаклунстві, або… на виборах, коли покладають всі свої надії на чергового кандидата, який «точно не підведе». І дійсно мало хто шукає порятунку в Богові.

«Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Пс. 33:9), – як можна здогадатися, мало хто на Бога надію покладає, і, відповідно, знає наскільки благий Господь. А саме в цьому нас може переконати історія, що сталася з ізраїльським народом більше трьох тисяч років тому.

На той час євреї перебували в єгипетській неволі більше 400 років, – це стосовно тих заяв, що більш нещасного народу ніж українці, у світі не існує. Насправді існують… чи існували. Навіть важко собі уявити, що народ стільки років перебував у рабстві, фактично 20 поколінь нічого не знало крім тяжкої примусової праці. І так мало тривати ще невідомо скільки віків, якби не волання синів Ізраїлевих «від роботи дійшло до Бога. І почув Бог стогін їх» (Вих. 2:23,24). А в цей час вдалі від Єгипту втікач «Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого» (Вих. 3:1).

Такими були передумови історії Виходу євреїв з Єгипту; історії, яку супроводжували 10 кар єгипетських; історії, яка попри всі поневіряння ізраїльтян, попри їх невіру і непокору благополучно закінчилася в Обітованій землі, на якій понині живуть потомки рабів, яких Господь вивів з єгипетської землі. Передумови, які начебто нічого доброго не передбачали…

У порівнянні з древніми євреями, які животіли в рабстві, українці перебувають у незрівнянно кращих умовах: у них є воля, власна земля, державність, можливість розвивати власну країну – усе те, про що євреї могли лише мріяти. Тоді що заважає українцям стати більш успішною нацією, здолати скрутні обставини, від яких вона потерпає вже невідомо скільки років? А заважає невірство: у власні сили, у кращі часи, у можливість здолати тяжкі обставини. Для багатьох прийнятніше жити як жили, і нічого в тому не змінювати.

Звісно, за такого підходу до життя дійсно нічого не зміниться. Все залишиться таким самим як і було. Можливо, тому не помиляються люди, які стверджують, що на Україну чекають скрутніші часи, щоб нарешті українці захотіли щось змінити у своєму житті, щоб нарешті «почув Бог стогін їх»? Можливо, десь інший, тепер вже український Мойсей, ще не відаючи, чекає свого часу, коли Господь покличе його, щоб вивести народ з рабства, тільки не єгипетського, а зневіри? Хтозна.

Редакція сайту


Ваш коментар: