Таємниця Бога, таємниця людини. «А як же помідори?» – cпитаєте ви

У нас у Мінусинську на Преображення Господнє приносять освячувати, звичайно, і яблука теж, але не вони цього дня переважають у храмі, а помідори. Тут, у природній улоговині на півдні Красноярського краю, помідори зростають особливо великими і щедрими, 19 серпня традиційно приурочують загальноміське свято – День мінусинського помідора, і цей Спас у наших краях – не яблучний, а швидше помідорний.

Звичай освячувати плоди нового урожаю на Преображення – один із звичаїв Церкви, по якому особливо люблять пройтися критики, оголошуючи його пережитком язичництва. Це звинувачення критиків з’явилося не на порожньому місці – багато з хрещених людей, на жаль, несуть цього дня на освячення плоди, але не роздають їх з нагоди свята, а відносять додому, щоб потім прикладати «свячене» до хворих місць, при цьому – чи знають, чи розуміють вони, у що саме вони хрещені і що таке християнство, чи відкривали Євангеліє, чи застосовували заповіді Христові у своєму житті. Ну, «багато» – слово риторичне, звичайно, розмова на цю тему вельми велика, і займатися зараз сумнівною справою підрахунку відсотка «істинно віруючих» я не хочу.

Я зараз про інше: про те, що в такій, здавалося б, однозначно радісній події, як свято Фаворського світла і одкровення людині Божества, криється якнайглибша таємниця і трагедія. Таємниця Божа, таємниця людська.

Світ має бути преображений

Таємниця Божественного світла. Читаючи в Євангеліях про подію Преображення, не можу не згадати інші сторінки Біблії. За багато віків до того, як Христос привів Своїх учнів на вершину гори, на вершину іншої гори піднявся вождь Ізраїлю, пророк Мойсей. Саме він приніс людям великий дар від Бога, дар, що перевернув світогляд, віру, сенс життя людства – Його заповіді, і світло Божества стало таємничим, але явним для усіх свідоцтвом істинності одкровення Божого:

«І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем. І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.

Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним. І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього. І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними. Після цього наблизилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї. І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало. Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було йому від Господа. І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним» (Вих. 34:27-35).

Таємниця людська, яка найбільш явно розцвіла і виконалася в житті Боголюдини Христа, а потім і всіх тих святих, хто впродовж віків йшов за Ним. На горі Преображення Божественне світло теж стало запевненням Божого ожкровення для учнів.

Але цього разу таємниця відкрилася ще повніше, і саме в аспекті усієї її трагічності: щоб це світло могло світити у світі, світ мав перестати бути пропащим.

Світ, услід за людиною, має бути преображений. І для цього мало просто побачити це світло, бути їм осяяним, порадіти тому, як «добре нам тут бути».

Для цього світло повинне згаснути до часу, пройти крізь пітьму, крізь вільне страждання, смерть і тління – до воскресіння. Саме про це наполегливо нагадував Христос учням, саме цього вони на той момент усе ніяк не могли зрозуміти і прийняти в повноті.

«І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих» (Мк. 9:2-9).

А як же помідори

Таємниця Божа – всезагальна, самовіддана, палка любов до людини, любов до смерті і – за межі смерті. Таємниця людська – прийняття цього світла та полум’я і упокорювання до краю, теж – самовіддане, таємниця людська – не революція, не опозиція, не спротив нелюдському злу, смерті і тлінню – людською силою або будь-яким з інструментів світу цього, але щось зовсім, зовсім інше, що міститься в любові людини до Бога у відповідь, дитини – до Батька, любові, яка не буває без послуху, і послуху навіть до хреста. Преображення Господнє – у першу чергу про це.

«А як же помідори? – спитаєте ви. – Що ж, скасувати звичай освячення плодів на Преображення як пережиток язичництва?» Ні, звичайно. Зловживати цим звичаєм ми не станемо, але і слухати критиків і нехтувати ним – теж не станемо. Тому що – Господня земля і все, що наповнює її, нехай навіть, дивлячись навколо, і бачимо ми цю землю, цей прекрасний дар Творця людині, неабияк цією ж людиною зіпсовану і загиджену.

Знаменитий мінусинський помідор

Головний дар, який я приношу цього дня в храм, – не «початки овочів», неважливо, чи вирощені на своєму городі власними руками або просто куплені на ринку, але дар вдячності Богові і дар захоплення Його творінням, усім, що Бог зробив і робить для мене, для нас. І якщо особисто мені звичай освячення плодів хоч якось допомагає розвинути в собі цей дар – я готовий знову і знову йти на Преображення в храм з кошиком помідорів.

Автор: священик Сергій Круглов

Усе по темі: Преображення Господнє