Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас

Отже, якщо описувати рятівні Христові діяння однією фразою, то можна повторити слова апостолів – “Христос помер за наші гріхи”. Його хресна жертва придбала нам виправдання перед судом Божим і прощення усіх наших гріхів. Це те, що богослови називають “об’єктивною стороною” спасіння. Те, що зі свого боку, для нас зробив Бог. Але спасіння – це те, що здійснюється не з неживими предметами, а з людьми, істотами особовими і вільними.

Як саме спасіння, яке для нас придбав Христос, стає нашим? Як конкретна людина може набути вічного життя? Слово Боже каже – через віру. І тут нам важливо детальніше зупиниться на значенні цього слова. У країні з традиційно християнською культурою людина може називати себе християнином, вірним, і це, на жаль, не означатиме майже нічого. Така віра означає, у кращому разі, що людина не оспорює вірувань своїх предків – але не збирається наслідувати їх серйозно або навіть з’ясовувати, у чому саме вони полягають. Звичайно, Новий Завіт говорить зовсім не про таку віру.

Віра в Христа, коли вона є, проявляється в певних діях. У Книзі Діянь Апостольських описана реакція людей, які чули проповідь про Христа розіпнутого і воскреслого. Вони покаялися у своїх гріхах і прийняли Хрещення.

Як каже апостол Петро, “покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа” (Деян. 2:38).

Який справжній сенс Хрещення?

У Новому Завіті відповідне слово – “баптізмо” – означає “занурення”. Занурення куди? У смерть Христову. Як каже апостол Павло: “Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?” (Рим. 6:3) Смерть Господа на хресті стає нашою смертю – яка рятує і звільняє нас для нового життя.

Ми звільнені від тягаря колишніх гріхів, начебто ми померли – як сказано в посланні до Колосян, “Ви померли з Христом” (Кол. 3:3). Ми, за нашими гріхами, заслуговували на смерть – і ми померли, коли Христос помер за нас на Хресті. Тепер ми повстали до нового життя, в якому старе засудження більше не має над нами влади.

Ми – колишні, з усім, що було в нашому минулому житті, померли. Як каже апостол Павло: “Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; бо померлий звільнився від гріха” (Рим. 6:4-7)

Благодать Хрещення – як і благодать Божа взагалі – діє через нашу віру і вільне волевиявлення; ми приймаємо рішення – і підтверджуємо його раз за разом – залишатися мертвими для гріха і живими для Бога. Як каже Писання: “Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому. Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його; і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші – Богові як знаряддя праведности” (Рим. 6:11-13)

Йди помстися! – не можу, я ж помер! Йди, вдайся до лихослів’я! – Як, я ж помер! Йди, ской ще яке беззаконня! – Це неможливо, я мертвий! Християнин живе своїм Хрещенням, постійно озираючись на нього в ухваленні повсякденних рішень.

Автор: Сергій Худієв