Жалюгідні наміри

Певно, багатьом відомий вислів: «Добрими намірами вимощена дорога до пекла». І багато хто зможе навести приклад, цілком можливо – приклади, подібних добрих і не дуже добрих намірів. З численними прикладами подібних добрих намірів ми можемо зустрітися і на сторінках Біблії. Але сьогодні хотілося закцентувати увагу на дещо іншому – не на самих добрих намірах, а на тому, як люди, керуючись цілком добрими мотивами, коять у підсумку усілякі неподобства, або ж не роблять нічого. І в другому варіанті теж насправді немає нічого доброго, адже: «Хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Як. 4:17).

Згадана тема, насправді, дуже обширна, яку годі охопити не то що одним дописом, навіть низкою дописів, проте акцентувати увагу на одному вкрай поширеному моменті все ж таки варто. Особливо, коли Господь час від часу вказує саме на нього. Це питання нашого ставлення до грошей.

«Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24), – цей доволі відомий біблійний вірш у житті може набувати такої форми: Чи ти керуєш грошами чи вони керують тобою. Отже, у другому випадку гроші стають твоїм богом, якому віддаєш всі сили і натхнення. І чим більше цьому божкові служиш, тим більше він від тебе вимагає.

А коли починаєш служити грошам, вже байдуже, що вважаєш себе вірним і визнаєш в особі Ісуса з Назарету – Господа і Спасителя. Можеш і визнавати, от тільки вустами, а вчинками ти служитимеш зовсім іншим силам. Саме це мав на увазі Христос стосовно деяких книжників і фарисеїв: «Добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене» (Мк. 7:6). І таке перетворення з людьми стається зазвичай не за короткий період часу, а протягом років. Часом непомітно для самої людини, яка продовжує щиро вважати себе вірною Богові. От тільки Богом для неї став іншій бог…

Що ж робити з цим? – Звичайно каятися. От тільки подібні персонажі вимагають каяття від інших, натомість себе вважають цілком добропорядними людьми, гідним прикладом для наслідування та зростання «у всякому благочесті i чистоті» (2Тим. 2:2). Так що подібні вельми поважні особи рідко коли відносять на власну адресу наступне Христове застереження: «Ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей  помаж  очі твої, щоб бачити» (Одкр. 3:17,18).

Але, повторимося, це Христове попередження вони пропустять повз свій духовний погляд та повз вуха, вважаючи, що ці слова не мають до них жодного стосунку. Тоді навіщо писати про це? Щоб нагадати вам, і передусім собі, що «хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12) і «хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi”. Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь» (2Кор. 10:17,18). Бо на кожного з нас чигає небезпека стати непомітно для себе «літеплими», якщо користуватися біблійною термінологією, і тоді якось знову ж таки непомітно ми станемо багатіти усілякими добрими намірами, які провадитимуть туди, коди жодній людині краще не потрапляти.

Редакція сайту


Ваш коментар: