Хворий зуб, або про шкоду прогресу

Прочитав у Валентина Распутіна слова, які дуже коротко і точно описують ставлення сучасної людини до науково-технічного прогресу і до його плодів: “Людина, досягнувши послаблення своєї залежності від природи, не витримала напруження і вирішила задовольнятися досягнутим. Як школяр, якому заради п’ятірок набридло сидіти над підручниками, закидає книги і віддається вулиці.

Колись заради зменшення страждань і вивільнення з оков фізичного світу, людина прагнула відкрити таємниці всесвіту і перетворити отримане знання собі на користь. Це вимагало максимального напруження сил, самовіддачі, а частенько і самозречення. Але вже в XІX ст.. К. М. Леонтьєв передбачав появу пересічної людини, самовпевненої і зарозумілої, орієнтованої на миттєві потреби і нескінченну боротьбу за свої права. У XX ст. Хосе Ортега-і-Гассет зафіксує, що сучасному середньому європейцеві властиві дві риси: “безперешкодне зростання життєвих запитів і, отже, нестримна експансія власної натури і, друге, природжена невдячність до всього, що зуміло полегшити йому життя””.

Дуже точні слова. Але мені здається, що справа тут не просто у втомі людства від підкорення природи. Зменшення страждань і вивільнення з оков фізичного світу, звичайно ж, благородні і гідні мотиви. Але, як би це парадоксально не звучало, вони ж можуть виявитися і згубними, як для людини, так і для людства, якщо будуть реалізовані бездумно і перетворяться на самоціль. Ну от, наприклад, заболів у людини зуб. Якщо вона поставить перед собою мету – позбутися болю – тоді питання вирішується досить легко: в аптеці купується упаковка сильнодіючого анальгетика. Випив пігулку – біль пройшов. Знову заболів – знову випив. Мета досягнута. Трохи пізніше, хворий нерв помре, і зуб перестане турбувати свого власника. А ще через певний час – зруйнується.

Щось подібне сталося і з людством. Зменшення страждань і звільнення з оков фізичного світу були оголошені метою. І ця мета виявилася досягнутою за допомогою технічного прогресу. Але результат виявився маловтішним, оскільки корінь проблеми росте за межами поставленої мети. Страждання людини та її залежність від фізичного світу мають у своїй основі відпадання людини від Бога, тобто – від джерела свого існування. Вони – лише симптоми цього відпадання, як зубний біль – лише симптом утиснення зубного нерва запаленими тканинами. Біль сигналізує про проблему, яку необхідно вирішувати. І якщо лікувати лише один симптом, то замість одужання результатом такого лікування виявиться лише безболісне руйнування і смерть.

Гадаю, саме таку роль в історії людства зіграв науково-технічний прогрес – роль знеболюючого засобу, що не вирішує проблему, а лише прибирає її симптоми. У результаті, замість щасливого людства, позбавленого від тягот і страждань, ми бачимо за словом класика – нестримне зростання життєвих запитів і природжену невдячність. Біль зник, але зуб як і раніше залишається нездоровим, і вже почав руйнуватися. І дай Бог кожному з нас вчасно усвідомити, що вирішення проблеми людського щастя слід шукати не в освоєнні фізичного світу, а в зовсім іншій сфері нашого буття, де в усі часи і для всіх поколінь людства, що страждає, залишається актуальним заклик Господній: “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий” (Мф.11:28-30).

Автор: Олександр Ткаченко