Віра Фоми невіруючого

Запевнення апостола Фоми, Олександр Біда

Це взагалі якась дуже поширена помилка – пов’язувати невіру з ім’ям апостола Фоми. Зрозуміло, що словосполучення “Фома невіруючий” з’явилося як певне осмислення фрагмента євангельського тексту, де Фома відмовляється повірити на слово іншим апостолам, які бачили воскреслого Христа. Але от сам характер невіри Фоми, описаний в Євангелії, був абсолютно іншим, ніж невіра. Адже насправді, він дуже хотів, щоб звістка про Воскресіння Господнє виявилася правдою, але боявся обманутися в цій своїй небувалій надії. Боявся, що і його друзі теж обманулися. Це – невіра, що прагне істини, прагне до неї.

А невіра, яка досить часто зустрічається серед людей, – невіра скептична, що цікавиться не фактом, а певними супутніми обставинами. Самий факт таким невіруючим загалом не дуже цікавий. Але для апостола Фоми у факті воскресіння Христового полягав увесь сенс його подальшого життя. Нічого на світі для нього не було важливішим. Так, старатель, після тижнів наполегливої виснажливої праці, нарешті, бачить на дні промивального лотка декілька блискучих крупинок. І боїться ось так – відразу повірити, що це – золото. Починає перевіряти – на вагу, на хімічну реакцію, на твердість. І лише після цього з полегшенням і радістю каже – так! Нарешті!

Так, апостол Фома сказав: “Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю” (Ін. 20:25). Але коли Господь з’явився йому, і запропонував виконати ці, у запалі сказані слова, Фома тут же відповів: “Господь мій і Бог мій!” (Ін. 20:29). Йому вже не потрібні жодні перевірки, він побачив те, що так бажав побачити – воскреслого Христа.

Між невірою Фоми, і невірою, яка склалася у світі є принципова різниця. Річ у тім, що апостол не чекає обману від Бога, і боїться лише обманутися у своїх надіях, боїться, що інші апостоли так само обманулися. Йому не потрібний утішливий обман, йому потрібний справжній Христос. Фома не довіряє собі, але вірить Богові. А люди часто не вірять саме Богові, довіряючи тільки собі, своїм органам чуття.

Автор: Олександр Ткаченко