Ніколи не кажіть «Розлучаюся!» (закінчення)

Пам’ятаєте, як Господь виявив внутрішню красу самарянки, завдяки Своєму доброму ставленню до неї? Він попросив у неї води, зробивши тим самим їй велику честь. Будь-якій жінці дуже важливе таке ставлення, важливо, щоб її хвалили, промовляли ласкаві слова – не улесливі, а саме ласкаві. Це походить від невпевненості, страху, що насправді її не люблять. А коли жінка почуває себе коханою, вона щаслива. Але з’являються нові страхи: «А чи буде він завжди любити мене?» І починаються постійні питання: «Ти мене любиш?» – «Люблю». – «Сильно?» – «Сильно». – «А ти мене завжди любитимеш?» – «Завжди». – «Правда?» – «Правда».

Один чоловік казав мені, що дружина шле йому такі повідомлення по п’ятнадцять разів за день.

– Мені це вже набридло, – сказав він. – Сил більше немає. Я їй кажу, а вона знову: «Хочу чути від тебе це постійно!» Не вірить.

Я сказав йому:

– Ну і нехай. Кажи їй ці слова! Адже їй не чогось поганого хочеться. Просто щоб ти показував, що любиш її. Ну і показуй – що тобі вартує? Похвали її, приміром, за вечерю.

Якось у Солуні я був у гостях. Хазяйка приготувала дуже смачне пригощання. Мені так сподобалося, що я попросив добавки, а потім сказав жінці при чоловікові і дітях:

– Як смачно! Мені так подобається твоє пригощання.

Мила жінка дуже зраділа.

– Отче, – сказала вона, – дайте я покладу вам ще шматочок!

– Поклади трішки.

А чоловік її обернувся до мене і сказав:

– Подумаєш! Якась їжа. Дізналася рецепт у своєї матері, та так і готує відтоді.

Я запитав його:

– Ти серйозно?

– Ну так.

– І ти ніколи не кажеш своїй дружині компліментів? Хоч би за смачну їжу?

Адже так легко сказати людині щось приємне. А тут дружина купує собі новий наряд, а ти і не помічаєш, тебе це не цікавить. Вона запитує: «Тобі подобається моя нова зачіска?» А чоловік дивиться і каже: «А як було до цього?» Він не звертає на свою дружину уваги, не робить їй честь. Звідси і проблеми з вдячністю. У вас у сім’ях прийнято дякувати один одному?

Пригадую, одна дівчина постійно долала мене своїми проханнями, поки не вийшла заміж.

– Отче, зробіть щось!

– Що я можу зробити? Не можу ж я одружитися на тобі!

– Ні, але допоможіть мені, як можете!

– Як же мені тобі допомогти?

– Помоліться.

– Я молюся.

Через деякий час я запитав її:

– А якщо вийдеш заміж, якою ти будеш?

– Отче, я буду найщасливішою жінкою на світі!

– А ти пам’ятатимеш, що твоя сім’я – це дар Божий?

– Звичайно, я про це завжди пам’ятатиму!

Вона вийшла заміж. І спочатку прямо літала від щастя, але потім і в її сім’ї настала криза, щастя кудись зникло, з’явилися проблеми. Вона забула, що треба дякувати. Любов чоловіка почала здаватися їй чимось формальним, час, який вони проводили разом, перестав радувати, а душа більше не відгукувалася на обійми і поцілунки. Тобто спочатку її душу хвилювало абсолютно усе, а через якийсь час почало обтяжувати.

У жодному разі не доводьте до цього – щоб кохана людина стала в тягар. Гаряча вечеря, випрасувана сорочка, товариство близької і рідної людини, діти, дім – це не якась банальність. Зараз, у час як ми розмовляємо, стільки чоловіків, обливаючись сльозами, просять Бога: «Господи, пішли мені хорошу дівчину, з якою я міг би створити сім’ю!» А тобі Він дав дружину, але ти вже звик і не розумієш свого щастя. Вдячність же освіжає, оновлює почуття.

Боротьба за сім’ю потрібна. Кажу це вам, молодим парам, бо років через п’ятдесят (а в деяких і набагато раніше) прийде день, коли вам судиться розстатися. Адже всі ми відійдемо у світ інший. Тому давайте зараз, поки ми тут, жити з користю – у тому числі у власній сім’ї. Адже невідомо, скільки ще років подружжя буде разом. Треба зараз вчитися любити один одного.

Іноді подружжя занадто часто скаржаться один на одного – це походить від оманливих думок. І якщо зрозуміти, що сім’я – це коштовність, дар Божий, – то обман помислів стає очевидним. «Вінчається раб Божий Костянтин рабі Божій Олені». Що означають ці слова? Раз! І Олена – це твій вінець. І для Олени вінець – тобто її слава, честь і краса – це Костянтин. Ну і як можна принижувати і ображати того, хто став твоїм вінцем?

Взагалі я кожного разу дивуюся з тих пар, які після весілля живуть добре. Добре – це означає із зльотами і падіннями, сварками і миром. Вони борються і люблять один одного. Адже під час сварки люди краще дізнаються один одного. Коли ми сваримося, кажучи один одному різні неприємні речі, то розкриваємося і стаємо самими собою.

Треба, щоб чоловіки не перешкоджали дружинам висловлюватися. Нехай кажуть, що відчувають, нехай висловлюють свою думку, свій погляд. А то одна жінка якось прийшла до мене і каже:

– Я не маю права голосу у своїй сім’ї. Чоловік не терпить, коли з ним не погоджуються. Я боюся сказати щось не те, бо він відразу починає на мене кричати. Тільки він може говорити в нашому домі. Такий ось диктатор.

Ні, жінці необхідно висловлювати свою думку. Не перешкоджайте цьому. У стосунках має бути благородство.

І не треба постійно чекати від близької людини якоїсь каверзи. Що потрібне усім нам? Ласкаве слово, повага, тепло. Там, де усе це є, чоловіки і залишаються. Їм не треба шукати це зовні удома. Якщо чоловіка годувати, зігрівати, пестити, розуміти, якщо розмовляти з ним, то яка б прекрасна жінка не намагалася зачарувати його, він не поставиться до неї серйозно. «Так, вона красива, – подумає він, – але в мене є моя дружина! Вона – моє джерело, біля якого я завжди можу освіжитися. Навіщо мені хтось ще!»

Але якщо усього цього чоловік не бачить у себе удома, якщо його дружина – «подвижниця» і «пісниця» (а багато християнок іноді починають прагнути до цього), то сім’ю можна втратити. Так, ти оточиш себе уявним ореолом святості і вважатимеш себе героїнею, а чоловіка – порочним грішником, але при цьому сама виявишся винуватою, не утримавши його своїм «благочестям».

Як люблять жінки казати красиві, правильні слова! Я якось запитав одну:

– А ти зі своїм чоловіком так само розмовляєш? Якби він чув від тебе такі слова, то, напевно, був би готовий віддати за тебе життя!

– Ну що ви, отче! Він же не ви.

– Правда? Значить, з ним ти так не говориш.

А одного разу, розмовляючи з парафіянкою, я зітхнув і сказав:

– Як же хочеться пирога зі шпинатом!

На другий день вона принесла мені цілих п’ять пирогів від різних жінок. Я запитав її:

– А якби твій чоловік так само, зітхнувши, побажав чогось смачненького, ти б так само вчинила?

– Ні, отче. Ви – слуга Божий.

– А він? Хіба Церква не благословила ваш союз, не з’єднала тебе з ним? І після цього він – не Божий слуга? Ти повинна сприймати його саме так і бути готовою померти за нього, щоб і він був готовий до того ж. І буде прекрасно!

Звертайте увагу на «перші дзвіночки». Щойно чоловік дає вам зрозуміти, що в стосунках щось йде не так, не чекайте повторного сигналу. Бо потім почнуться проблеми. Як сказав мені один чудовий лікар-дієтолог:

– Якщо ти помітив на вагах пару зайвих кілограм, не продовжуй приймати їжу безконтрольно. Бо два кілограми з часом перетворяться на п’ять, а п’ять – на десять. І потім ти дивуватимешся, коли встиг так розтовстіти. Раз бачиш, що їдеш не туди, тисни на гальмо.

Те ж саме і в сімейних стосунках. Чоловік приходить додому, дружина каже йому: «Коханий, я побачила в магазині красиву сукню. Розумію, зараз криза, але мені б дуже хотілося її купити!» Чи: «Коханий, ми вже місяць нікуди не ходили, тільки удома сидимо. Давай сходимо кудись – у гості, у кіно, у театр, або просто погуляти!» – «Не можу зараз! Я втомився!»

І ось так дружина просить чоловіка раз, другий, третій – це означає, що чимось вона не задоволена. Чоловіки, будьте уважні! Те ж саме відноситься і до дружин. Жоден чоловік не кидає свою дружину несподівано, за один вечір. Щось було до цього. І в якийсь момент чаша терпіння переповнюється.

Тут не можна давати приводів. Подумайте, що нового можна привнести до ваших стосунків. Навіть у будинку необхідно час від часу змінювати обстановку – меблі, інтер’єр. Бо якщо в кімнаті кушетка стоїть на одному і тому ж місці з восьмидесятих років, рано чи пізно вона набридне. Так і в стосунках. Вирушить у подорож, приготуй чоловікові якусь незвичайну страву, подаруй дружині красивий букет. Хтось скаже на це: «Ой, яка романтика!» Ну і що? Ми хіба каміння? Чи все-таки люди?

Якось я був у гостях в одних молодожонів. Їх холодильник був обліплений різноколірними стікерами з написами: «Коханий, я люблю тебе!»; «Дорогий, ти – моя любов». Я запитав, хто усе це написав. І молодий чоловік відповів: «Дружина». Для чого усе це треба? Нагадування, що тебе люблять. І коли такі слова вимовляються вголос, приходить і взаєморозуміння. Ось чому іноді добре подивитися разом якийсь фільм і потім обговорити його, або ж поїхати кудись удвох на пару днів. Немає грошей? Знайди! Бо потім доведеться заробляти на адвокатів, а їх послуги коштують ще дорожче. Їдьте кудись на пару днів. Згадайте медовий місяць.

Інакше настає пересичення, починаєш дратуватися, спільне життя перетворюється на рутину, з’являються труднощі. А ви одружувалися не для цього. Ми заслуговуємо красивого життя. Образливо бути одруженим і нещасним. Шкода жінок, які, будучи заміжніми, кажуть:

– Будь така можливість, я б розлучилася. Але не можу. Як мені розлучитися, якщо усе майно записане на ім’я чоловіка? Рідні мене з’їдять.

Я запитав у такої жінки:

– Ти тільки тому не розлучаєшся? У такому разі це кошмар. Треба постаратися.

Інша справа, коли чоловік запитує: «Ти хочеш піти?» – «Куди ж я піду від тебе, коханий! З тобою я така щаслива!» Такі слова дуже підтримують. Як одна дружина казала своєму чоловікові: «Якби зараз мені знову було двадцять, я б знову вийшла за тебе заміж!» Чи багато хто може сказати таке? Мені доводилося чути від щасливого подружжя: «Я зовсім не жалію, що вибрав тебе!» Але такі стосунки не виникають несподівано, за помахом чарівної палички. Необхідно самому побудувати прекрасний палац, щоб потім не жалкувати за зробленим вибором, а навпаки, дякувати Богові за Його дар.

Необхідно навчитися подумки дякувати Господові за ті подарунки, які Він робить. Як чоловік – дар для дружини, так і дружина – дар для чоловіка. Пам’ятатимемо це до кінця своїх днів. Насолоджуватимемося дарами Божими, і життя стане прекрасним.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)