Не те, що ви шукаєте

Час від часу доводиться чути питання людей, переляканих тим, що деякі вороги наслали на них пристріт. Люди вважають, що їх проблеми із здоров’ям, роботою і особистим життям пов’язані саме з цим – і шукають, до яких церковних священнодій слід вдатися, щоб відбити цей напад темних сил.

Люди запитують про якусь ікону, якийсь молебень, який би допоміг. Але так не завадиш; у Церкви немає «білої магії», яка б нейтралізувала «чорну». Це не факультет захисту від темних практик. Церква пропонує зовсім інше. Так, і захист теж – але не зовсім той, який люди шукають.

Духовні сили зла реальні, різного роду маги і чаклуни мають справу саме з ними, але їх мета – зовсім не в тому, щоб робити вам дрібні капості на роботі і в особистому житті. Вони охоче забезпечили б вам спокійне життя в усілякому достатку і задоволеннях, якби могли досягти головного – згубити вашу душу, назавжди відторгнути її від Бога.

Результатом гріха, спротиву волі Божій часто є і цілком земні, поцейбічні біди – але це ефект, який для сил зла є побічним, навіть небажаним. Їх мета – не дати вам встати на шлях спасіння або відвести з цього шляху, якщо ви на нього вже стали.

Сили добра – Бог, Його святі і Ангели – прагнуть не до того, щоб позбавити вас від дрібних капостей, що влаштовуються бісами, і дати вам здоров’я і достаток. Звичайно, життя в послуху Божим заповідям, як правило, буде благополучнішим, мирним і безпечнішим – але не це головна мета.

Послання, яке сповіщає Церква, значно більше того, про що ми сміли б подумати. Церква говорить про те, що Бог хоче дарувати вам – саме вам – життя вічне і блаженне. Тому що ви дороги в Його очах і Він полюбив вас. Він хоче ввести вас у Його дім і зробити вас членом Його сім’ї. Як каже Євангеліє: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12-13).

Це послання занадто величезне для нас, які звикли до дрібних радощів і дрібних прикрощів, і ми часто його не чуємо, не розуміємо, навіть почувши, відходимо від нього – але воно залишається істинним.

Уявіть собі юного жебрака, безпритульника, який випрошує дрібні гроші в перехожих. Тепер уявіть собі, що цар полюбив його, побажав зробити його членом царської сім’ї і спадкоємцем, ввести в палац. Він кличе безпритульника – а той не дуже хоче чути про усиновлення і палац. Він хоче отримати щось простіше. Пару монет. Гамбургер. Банку пива. Позбавлення від інших жебраків, які складають конкуренцію. Ще щось у цьому роді, що трохи поліпшить його безпритульне життя. Але цар хоче дати йому не це – він дійсно хоче забрати його в палац. Не поліпшити це життя – а дати кардинально інше.

Людина часто опиняється в становищі цього жебрака, який хоче випросити в Бога якусь дрібницю. Щось, що зробить його земне життя комфортнішим – або хоч би менш неприємним. Але Євангеліє – про інше.

«Бо всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса; усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися» (Гал. 3:26-27). Ми покликані бути синами Богові. Це нелегко – життя бродяги може бути важким і сумовитим, але в ньому немає дисципліни, послуху, навчання, яке є в житті наслідного принца. Але Бог пропонує нам саме це – усиновлення у Господа Всесвіту.

І щоб прийняти Його дар, ми повинні віддати Йому наше серце, ввірити наше життя – повністю. Не варто ставити питання про те, «як мені спонукати Бога вирішити мої проблеми». Йдеться про інше – як довіритися і підкоритися Богові, як позбутися звичок бродяги, що глибоко в’їдаються: до брехні, свавілля і спротиву.

Коли ми наважимося підкоритися Богові, ми побачимо наші проблеми зовсім по-іншому – ймовірно, частина з них просто відвалиться, а якісь перетворяться на ті уроки, які ми повинні вивчити в школі нашого Небесного Отця.

Але це наш вибір, ніхто не може змусити нас до нього – навіть Бог вирішив цього не робити, Він завжди чекає нашої добровільної згоди. Ми можемо відмовитися, піти в пітьму зовнішню і залишитися там назавжди. Мета сил зла – саме в цьому, а не в тому, щоб робити нам дрібні капості.

А мета, з якою створена Церква, – вести нас шляхом спасіння.

Автор: Сергій Худієв