Різдво Христове

Христос народжується – славте; Христос з небес – зустрічайте; Христос на землі – підносьтеся. Співайте Господу, вся земле, і радісно оспівуйте, люди, бо Він прославився

Такими тріумфуючими, радісними співами наповнені нині наші храми. Церква кличе нас зустрічати Христа-Спасителя, що народжується на землі “задля нас, людей, і нашого ради спасення”.

Сьогодні Церква закликає радіти усю землю, усіх нас. І не важливо, хто ми – християни або атеїсти, прибічники Мухаммеда або послідовники древніх східних культів. Сьогодні – день радості для усіх. Сьогодні ми згадуємо найвидатнішу подію людської історії.

Чому так? Чому народження маленького слабкого хлопчика сталося не в царському палаці, не в прекрасних чертогах, а в убогому хліву, у печері, куди пастухи заганяли худобу, чому це народження – радість для усіх нас, для людей всього світу?

Якщо учитатися, вдуматися в євангельське оповідання про Христа, рано чи пізно звертаєш увагу на вражаючу невідповідність, що не укладається в людській думці: величі Бога, Творця світу, Бога всемогутнього, всезнаючого, і ось цього немовляти – безпорадного і крихкого, що лежить на оберемку сіна, серед козенят, волів і овець…

Поклоніння пастухів, Герріт ван Гонтгорст

І задаєшся питанням: якщо християни усе це придумали, невже вони не помітили кричущої невідповідності цієї ситуації: Бог, Який народився в хліву! Невже вони не могли придумати легенду, яка більше, ніж ця, була би схожа на правду? Що їм вартувало, придумуючи свого Бога та історію Його взаємин з людьми, скористатися багатими традиціями античного світу – Стародавнього Єгипту, Греції, Риму? Там було дуже багато різних “богів”, і усі вони були царственими особами: і величними, і страшними, і підступними, і розумними, і злісними. Тобто створені вони були за цілком людськими мірками.

Справа, проте, у тому, що християни нічого не придумали, та і не могли б придумати, бо тільки істинний Бог, Творець світу, Вседержитель, Бог, Якого ми називаємо Любов, міг так прийти у світ, як Він прийшов у холодну різдвяну ніч ось вже майже дві тисячі років тому.

Бог у Різдві Христовому відкрився нам несподівано, парадоксально, незвичайно, дійсно – по-Божому, відкрився так, як окрім Нього ніхто б не зміг відкритися. Бог применшує Себе. Бог стає безпорадним немовлям. Бог переживає те, що називається грецьким словом кенезіс (применшення, приниження). Стається немислиме! Бог стає людиною, щоб повернути людству надію на Вічне Життя, на отримання сенсу існування. Бог простягає нам руку допомоги, бо ми втратили здатність спілкуватися з Ним, розуміти Його. І от, люблячи нас, нещасних, самотніх, хворих, самовдоволених, гордих, жорстоких, безглуздих, пихатих, жадібних, люблячи усіх нас, хто народжується в муках, живе в муках і в муках же помирає, – наш Бог стає людиною, таким же, як і ми. І робить Він це для того, щоб жодна людина у світі – якою б грішною, брудною і безнадійною вона не була – не могла подумати, що Бог її, грішну, не почує, її, брудну, не пошкодує, її, безнадійну, не утішить.

Так, наш Бог – Святий, Великий і Чистий. Але Він прийшов у світ для нас, грішних, брудних і безнадійних. Він прийшов у наш світ і перейняв на Себе не лише дитячу слабку плоть, але і усю муку, тяжкість і жах людського життя.

От який великий наш Бог! І в крайньому приниженні, і в крайній слабкості Він залишається Богом-любов’ю. Христос, народження Якого ми згадуємо сьогодні, як би каже нам: не засмучуйтеся, брати! Як би важко і самотньо ні було вам, яким би нестерпно важким не здавалося вам життя, ви не сироти в цьому холодному світі, ви не самотні серед цих засніжених рівнин! Життя не закінчується фізичною смертю. Людська особистість не обмежується тільки тілом, тільки шлунком. Так, вам погано, самотньо і страшно зараз, але – не бійтеся, бо з вами – Бог!

«З нами Бог!..» – цей спів урочисто звучить сьогодні в усіх православних храмах, радісно засвідчуючи про пришестя Сина Божого у світ, урочисто прославляючи Різдво Христове!

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Різдво Христове