Що буде з цим світом?

Страшний Суд, Фра Беато Анжеліко (фрагмент)

Для язичників світ ходив по колу. Час був рядом вкладених один в одного циклів, що нескінченно повторюються. Це було по-своєму зрозуміло – люди бачили цикли в природі – зміна дня і ночі, приливів і відливів, фаз місяця, пір року – і вірили у «вічне повернення»: коли історія зробить оборот, вона почне все спочатку.

Біблійне одкровення розриває цю зацикленість і показує час лінійно, історію – як космічну драму, яка розгортається від істинного початку до істинного кінця. Історія світу розгортається від Створення, через Гріхопадіння, Спокутування і Страшний Суд до своєї справжньої мети – Небесного Єрусалиму, де Бог буде все в усьому.

Світ, в якому ми живемо, світ гріха і неправди, хисткий, скороминущий – число його днів визначене Богом. Християни не можуть бути вкорінені в ньому; наш дім – не тут, ми належимо іншому світові. Як каже апостол Іоанн Богослов: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:15-17).

Як ми бачимо з цих апостольських слів, світ цей – це система цінностей і стосунків, заснованих на затвердженні чи ігноруванні Бога, на прагненні до задоволень («похіть плотська»), володіння («похіть очима») і престижу («гордість житейська»). Цей світ проходить – апостол говорить про те, що ті, «хто користується світом цим» повинні наче не користуватися їм; «бо минає образ світу цього» (1Кор.7:31).

Наш Господь повернеться в славі, щоб судити живих і мертвих, і історія цього світу завершиться. Для нас це звучить швидше з острахом – ми звикли до того, що «кінець світу» це щось жахливе, загальна загибель, сюжет з фільмів-катастроф, де якісь руйнівні сили змітають рід людський з лиця землі. Але з погляду Священного Писання це, навпаки, настільки радісна подія, що в неї важко повірити саме тому, що вона настільки прекрасна. Завершиться історія гріха і болю, боротьби і знемоги, і з’явиться новий світ – світ, де правитиме любов Божа, і усе творіння буде зігріте її світлом.

Вже старозавітні Пророки кажуть про Царство праведності і миру, яке Бог встановить на землі наприкінці історії: «Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море» (Іс. 11:6-9).

Смерть буде знищена, сльози страждальників обтерті самим Богом, і всі народи сядуть за святковий бенкет у Царстві Божому.

«І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!» (Іс. 25:6-9).

Книга Одкровення Іоанна Богослова обіцяє Нове Небо і Нову Землю: «І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. І я, Іоан, побачив святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. І сказав мені: звершилось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задарма від джерела води живої. Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином» (Одкр. 21:1-7)

Бог приведе Своє творіння до чогось невимовно прекрасного і радісного – і християнське життя є життя в напруженому очікуванні цього дня.

Ми знаємо, що цей світ з його погрозами і спокусами, його імперіями і царствами, його обманом і фальшю – не наш світ. Ми – представники іншої цивілізації, громадяни іншого міста, піддані іншого Царя, які очікують на Його повернення.

Подумки ми вже там – і дивимося на наше життя, наші стосунки з людьми, і наші обов’язки звідти. Проте очікування кінця світу – таке природне і необхідне для християн – іноді приймало і приймає хибні і викривлені форми. Тому нам важливо зрозуміти, що ми можемо знати про кінець історії з Писання – і що це означає для нашого життя тут і зараз. Про це ми і поговоримо детальніше наступного разу.

Автор: Сергій Худієв