Дві ознаки небес

Рай, Мікалоюс Чюрльоніс

«Наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). Що б не стверджували люди, але переважна більшість, якщо не абсолютно всі, воліли б потрапити на небеса. Навіть затяті атеїсти. Цілком можливо, саме атеїсти найбільше хочуть потрапити на небеса, от тільки вони не можуть повірити чи припустити (ймовірно, другий варіант для них прийшовся більш до вподоби), що таке чудесне місце дійсно може існувати, і через те так завзято заперечують його існування. А так би, без сумніву, ним, як і всім нам, там би сподобалося.

І це не дивно, адже «як написано: “Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”» (1Кор. 2:9), і щоб не стверджували скептики, але Біблії притаманна одна вкрай важлива річ, яка суттєво відрізняє її від інших книг написаних людьми: Біблія відкриває нам абсолютно істину, у ній немає навіть краплі брехні чи двозначності. Зважаючи на це, якщо в Біблії стверджується, що людина навіть уявити не може те, що «Бог приготував тим, хто любить Його», значить так воно і є.

Отже, абсолютна більшість людей зовсім не проти потрапити після смерті на небеса, навіть попри те, що мало уявляють, що там на них чекає. Але є дві умови, через які атеїсти відкидають взагалі існування будь-яких небес, а більшість людей, які начебто не вважають себе атеїстами, намагаються не задумуватися про небеса або ж тішать себе непристойною думкою, що «так, на небесах екологія краща, але в пеклі компанія цікавіша».

Якщо послуговуватися подібною логікою, то найкращими місцями на землі є в’язниці та усілякі нетрі, до процвітає порок та розпутство, але чомусь більшість людей якраз намагається уникати подібних місць, попри той факт, що ніби не проти провести в подібному середовищі, ви тільки вдумайтеся, вічність! Отже, люди не тільки «не відають, що чинять» (Лк. 23:34), але мало розуміють що говорять і бажають, забуваючи, що варто боятися найпотаємніших бажань, в яких є здатність час від часу здійснюватися, тим самим заставляючи власника цього бажання жалкувати про мріяне та отримане.

Але годі з цим, краще повернемося до двох умов, через які люди не бачать себе на небесах. Власне вони є ознаками небес – це Бог і любов. Навіть більше, небеса – це передусім не місце, а стан людини, яка перебуває поруч з Богом. Недаремно Петро не хотів полишати місце, на якому він разом з Яковом та Іваном став свідком дива Преображення Господнього: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі!» (Мф. 17:4). Логіку апостола зрозуміти можна: що ще людині треба, якщо вона перебуває поруч з Богом! Звісно, якщо людина сама любить Бога і відчула на собі Його цілющу любов.

Якщо ж людина не відчула, не пізнала у власному житті дива Божої любові, тоді… вона починає живитися непристойними і дурнуватими жартами, або ж прямо стверджує, що Бога немає, а разом з Ним і небес. Єдине, згідно подібної логіки, що в людини є, так це земне життя, яке треба прожити з максимальною користю чи насолодою. Що саме люди вкладають у поняття «користь» і «насолода», ми можемо пересвідчитися, спостерігаючи за оточенням… Тільки гонитвами за «користю» і «насолодами» робить багатьох людей все більш нещасними, перетворюючи їхнє життя ще тут, на землі, у справжнісіньке пекло.

Альтернативу цьому пропонує Ісус Христос: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30). Але вибрати Христову пропозицію чи відкинути – справа кожного, ніхто не може примусити людину зробити потрібний вибір. Навіть всемогутній люблячий Бог, чию любов так багато людей  відкидає.

Редакція сайту