Закхей: туга за любов’ю

Уявіть собі це видовище: начальник місцевої податкової служби дереться на дерево! Сміх і годі, де ще можна було так поглузувати з людини, яку всі бояться, зневажають, а дехто і відверто ненавидить? Саме в подібному недвозначному становищі якось опинився «старший над митарями» (Лк. 19:2) Закхей, який готовий був стати загальним посміховиськом заради лише одного – побачити Ісуса.

Закхей не знав насправді Ким є цей Учитель з Назарету, цього достеменно навіть не знали учні, навіть один з найбільш наближених, Петро, який одного разу сказав: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16:16). Але що тоді змусило багатого, впливового і багатьма нелюбимого чоловіка (хоча кому яке діло до любові! – але про це трохи згодом) дертися того, як виявиться згодом, доленосного дня, на дерево?

Цікавість? Можливо, але навряд чи старша людина, до того ж, як прийнято звати таких впливових осіб, «стовп суспільства», лише через просту цікавість готова була стати загальним посміховиськом. Між іншим, такий екстравагантний вчинок, як привселюдне лазіння по деревах, міг поставити хрест на його кар’єрі – можна не сумніватися, що обов’язково б знайшлися «добрі люди», які скористалися такою слушною нагодою і доповіли куди треба, що в місцевого начальника митної служби не все гаразд із здоровим глуздом. Так що в першу чергу не цікавість стояла за бажанням Закхея бачити Ісуса. Тоді що? Можемо припустити, що любов. Тільки не любов до Ісуса, а брак любові, а можливо, повна її відсутність з боку співвітчизників.

Загалом про любов не прийнято багато говорити, про неї більше співають, маючи на увазі романтичні стосунки між представниками двох статей (а деколи і однієї статі, але мова зараз не про це). Але саме романтичні стосунки, а не якусь іншу любов. У радянські часи було прийнято оспівувати любов до батьківщини або ж до самої влади, що тоді вважалося фактично тим самим, ще трохи – любов до сім’ї та рідних, і як виключення – знову ж таки романтичні стосунки. Про біблійну любов до ближнього – ні слова. Як у ті часи, так і сьогодні. Але без любові важко, загалом нереально прожити. І це не в меншій мірі стосується любові ближніх, тобто людей, які оточують нас, принаймні якоїсь їх частини.

А подібної любові Закхей не мав, були лише лицемірство, підлабузництво, зневага і ворожість оточення. Усе, окрім любові. Коли молодий, коли намагаєшся усілякими силами здобути вагу в суспільстві, а це у світі найчастіше вимірюється грошима і владою, тобі якось байдуже, як ставитиметься до тебе оточення. Але з часом мимоволі почнеш змінювати власні погляди на життя, так чи інакше починаєш зважати на думку оточення, принаймні, якщо не спалив у собі рештки совісті, яка з часом дає про себе все більше знати.

Як виявилося, у подібному становищі опинився Закхей: саме совість, як на нашу думку, гнала його на ту смоківницю, саме ненав’язливий, тихий і через те вкрай промовистий голос сумління перекрив всі доводи, що примушували Закхея залишатися осторонь, не лізти на дерево, щоб хоч край оком побачити Ісуса. Навіщо Закхею взагалі треба було побачити Ісуса? Старший над митарями сам не знав, він просто робив те, що вважав у той момент за потрібне.

«Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі» (Лк. 19:5), – це, певно, були найсолодші слова в житті Закхея, а найголовнішими в його земному житті стали наступні Христові слова: «Нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:9,10). Але, сподіваємось, що в потойбічному житті Закхей почув з вуст Спасителя не менш значущі слова: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:23). І дай Бог, кожному почути ці слова звернені на власну адресу.

Редакція сайту

Усе по темі: 32 неділя після П’ятидесятниці


Ваш коментар: