Приклад терпіння

Текст:

«А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!» (Мф. 24:13), – попереджав Христос учнів напередодні Своїх страждань. Це Христове попередження сьогодні мало кому сподобається, навіть багатьом вірним. І це не дивно, адже вони живуть у світі, який не готовий чекати, у світі, для якого комфорт і всеохоплюючі задоволення давно вже стали ідолом, якому беззавітно служить безліч людей. Дехто навіть готовий цьому ідолові комфорту приносити в жертву власних дітей, втім робить це не за практикою тисячолітньої давнини, спалюючи живцем на вогні, а за більш сучасним варіантом – убиваючи ненароджених немовлят у материнських утробах… що, ясна річ, не применшує в жодній мірі масштабу цього злочину.

Отже, сучасний світ не готовий чекати, не готовий терпіти, сучасному світові подавай «все і відразу». На менше він не згоден. От лише, хто питає його згоди? Тому і мучаться нині люди, мучаться, бо не можуть вдовольнити всіх своїх примх і бажань, при чому ці муки набувають такої сили, що дехто воліє вкоротити собі земного віку, ніж примусити себе в чомусь обмежити. Не вірите? Далі вважаєте, що основною причиною самогубств є нездоланні життєві труднощі? Якби ж то, світова статистика свідчить, що найбільший рівень самогубств спостерігається як раз у країнах з високим рівнем життя, а в бідних, так званих, країнах «третього світу», рівень самогубств як раз вкрай низький.

Сумно бачити, коли люди вкорочують собі віку через причини, про які буквально декілька десятиліть тому люди навіть не здогадувалися, вже не кажучи про кілька сотень чи тисяч років. Хоча в ті часи люди жили набагато в гірших матеріальних умовах, але виходить, були менш нещасними, ніж сучасне покоління. У чому ж секрет людей минулих часів? – Як можна здогадатися, у терпінні, у рисі характеру, яку слід виховувати, плекати в собі все життя. І добрим прикладом у цьому нам можуть слугувати старець Семен та пророчиця Анна (Див. Лк. 2:22-40).

Якщо і можна якимсь одним словом охарактеризувати цих двох людей, – це буде слово «терпіння». Вони чекали довгі роки, чекали не заради задоволення власних примх, а чекали задля «потіхи… для Ізраїля», задля добра власного народу, заради блага ближніх. А коли переймаєшся проблемами свого народу, проблемами ближніх, тоді якимсь непомітним чином твої власні невдачі, негаразди, невирішені проблеми… ні, не зникають, але якось відходять убік, на другий план, а ти переконуєшся, що в тебе в житті насправді не все так погано. Якщо ж плекати такі почуття багато років, тоді в старші роки почнеш цінувати кожну мить життя, розучишся скаржитися і з нетерпінням чекатимеш зустрічі з Богом.

Братство “Vita”

Усе по темі: Стрітення Господнє