Як стати багатим у Божих очах?

«Що зробити, щоб успадкувати життя вічне?» (див. Лк. 10:25), – і є чимало людей, принаймні, хочеться в це вірити, які у вирішенні цього питання хочуть більше конкретики, тобто: що саме треба зробити, щоб потрапити в небесні оселі? Бо молитви, вивчення Біблії, відвідування богослужінь для них замало, а от діяльна участь у житті парафії, справи милосердя – у цьому як раз замало конкретики. Наскільки потрібно поринути в парафіяльне життя, що мають являти собою справи милосердя? – є на щастя люди, для яких ці питання є насущними і вкрай важливими, і тому вони шукають чітких відповідей на них. Сподіваємось, що наступний євангельський уривок у чомусь зможе допомогти їм.

«І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій» (Мк. 12:41-44). Отже, якщо хто ще не здогадався, – це гроші, точніше те, скільки ви готові їх пожертвувати. Тільки відразу слід зауважити, для Бога важлива не сума грошей, які ви пожертвували, а розмір вашої пожертви відносно тих коштів, які ви в даний момент час маєте, ну і, ясна річ, також вкрай важлива ваша мотивація, тобто для чого власне ви ці гроші жертвуєте.

Здавалося, все і так зрозуміло, навіщо ці зайві пояснення? Насправді, пояснення необхідні, бо в питанні Церкви, і загалом духовних питань і грошей більшість людей проявляє, по-перше, ворожість, а по-друге – волаюче невігластво. І причина обох реакцій зазвичай одна, – це жадність. Саме про це попереджав Христос у Нагорній проповіді: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24). Тому, виходячи з Господніх слів, можна за реакцією певної людини стосовно питання Церкви і фінансів зрозуміти міру її жадібності або ж довіри Богові. От вам і конкретика. І подальші міркування з цього приводу, здається нам, будуть просто зайвими, адже «хто має вухо (чути), нехай чує» (Одкр. 2:17), а усілякі розлогі міркування стосовно браку грошей і жадності церковних служителів краще взагалі не згадувати, адже людина завжди знайде причину для відмовки. Було б тільки бажання.

А ми краще повернемося до убогої вдови з її двома лептами. Відразу слід зауважити, що убогою ця жінка була лише в очах суспільства, але в Божих очах вона була справжнісінькою багачкою, адже вона віддала «все, що мала», а на таке, насправді, мало хто спроможний. Тим самим Господь ставить її нам усім у приклад: щоб надмірно не звеличувалися у власних очах, коли жертвуємо якусь суму грошей чи навіть частину своїх статків на якесь дійсно благе, богоугодне діло, адже завжди знайдеться хтось, хто пожертвує значно більше за нас. Пам’ятаймо про це. «“А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі”. Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь» (2Кор. 10:17,18).

Редакція сайту


Ваш коментар: