Спокуса мамони

Як би ми не хотіли цього визнавати, але більшість речей у цьому світі крутиться навколо грошей, якщо точніше – матеріальних цінностей, вартість яких прийнято для зручності вимірювати грошами. Звісно, можна з цим не погоджуватися, можна це заперечувати, доводити, що щастя, здоров’я, любов, друзів не здобудеш грошами. Саме так, з ними не здобудеш, але і без них – теж.

Про важливість грошей, матеріальних цінностей, а точніше нашого ставлення до них, не раз говорив Христос у Своїх повчаннях і притчах. Найбільш знаковими в цьому плані, як на нашу думку, є Його слова: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24).

Цими словами Господь чітко вказує на той факт, що гроші, загалом матеріальні цінності можуть поневолювати людину, примушують її для них служити, забирають всі її сили, буквально висмоктують її душу. Але слід зауважити, що в самих грошах немає нічого поганого – це лише товар, який необхідний для людей в їх господарський діяльності, злом вони стають, коли набувають для людини значення ідола, посідають місце Бога.

Саме це мав на увазі апостол Павло, коли писав, що «корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам» (1Тим. 6:10). Саме «самі себе», а не хтось інший, тим більше Господь: «Бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю» (Як. 1:13,14). Але люди не хочуть цього помічати, шукаючи винних у власних негараздах у будь-кому, окрім себе, свого внутрішнього я, свого серця, якщо вживати біблійні образи.

Про цей сумний факт треба завжди пам’ятати, адже всі ми підвладні духовній хворобі, що зветься «гординя». Хворобі, яка так чи інакше перешкоджає нам від самого початку визнати власну провину: ми завжди намагаємося уникнути відповідальності, перекинути її на когось іншого, у крайньому випадку – знайти для себе якусь «суттєву» причину-виправдання, готові йти на багато що, перш ніж визнати, що це дійсно моя власна провина. Моя, а не когось іншого.

Може скластися враження, що занурившись у глибини людського підсвідомого, ми забули про тему грошей. Зовсім ні, адже служіння грошам, матеріальним цінностям, «мамоні», як висловився про це Христос, часто примушує людей вдаватися до таких речей, про які ним соромно не те, що говорити, навіть згадувати. Але соромно після того, як вони це скоять, але не в той момент, коли вони це власне роблять. Навіть більше, у той момент багато хто навіть про це не задумується, для них головне – це здобуття жаданих матеріальних благ, і немає суттєвої різниці, яку ціну доведеться за це заплатити. Про ціну зазвичай згадують, коли настає час розплати… І то не всі на це бувають спроможні.

Можна, звісно, і далі розмірковувати про сумні долі людей, але краще поділимося думками з приводу, як уникнути подібної ситуації. А в цьому нам допоможе Біблія.

Окрім вже загаданого Христового попередження про неможливість служіння двом господарям, варто пригадати поради апостола Павла: «Хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього» (1Кор. 7:30,31). Тобто ми повинні пам’ятати, що ми лише тимчасові мешканці на цій планеті, а «наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). Постійно пам’ятаючи про це, нам буде легше долати спокуси надмірного надбання земних багатств, надбання, заради якого доводиться порушувати святі Божі Заповіді. Звісно, нам це вдаватиметься лише в тому випадку, якщо покладатимемося на Бога, адже Писання нагадує: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7).

Редакція сайту


Ваш коментар: