Ненависть до гріха і гріх ненависті

Відома максима «любити грішника, але ненавидіти гріх» потребує невеликої поправки – там має стояти не протиставлення – «але», а дотримання – «любити грішника і тому ненавидіти гріх». Ненависть Бога стосовно гріха (а Писання кілька разів каже, що Бог ненавидить гріх) – прояв Його любові до створеного Ним світу, який цей гріх оскверняє, руйнує і спотворює.

Ненависть до гріха виходить з любові до творіння – і до творіння взагалі, і до ось цієї конкретної створеної істоти. Тому ненависть до гріха не протистоїть, а витікає з цієї любові. Гріх – це те, що позбавляє це творіння життя; те, що руйнує його життя тут і відторгає від життя вічного і блаженного.

Тому для того, щоб ненавидіти гріх пияцтва, потрібно любити п’яниць, щоб ненавидіти злодійство – потрібно любити злодіїв, а щоб ненавидіти розпусту – потрібно любити розпусників, і жахатися їх гріху саме тому, що він їх губить. Не економіку, не націю, не країну (хоча їх теж) – а ось саме їх, людей, створених за образом Божим, призначених для вічного життя і спокутих для цього вічного життя дорогоцінною кров’ю нашого Спасителя.

Тому не потрібно старатися розвивати в собі ненависть до гріха – коли ви по-справжньому полюбите людей, ненависть до гріха виникне сама собою. Жах гріха стає ясний на тлі тієї величі, тієї любові, тієї слави, до якої людина – кожна людина, – покликана. Ви не вжахнетеся потворності, якщо не знаєте, що таке краса, або збоченню, якщо не знаєте, що таке норма, або неправедності взагалі – якщо не знаєте, що таке праведність.

Цей нещасний, який шукає розради в горілці або швидкоплинних злучках, міг би бути великим святим – сяючою істотою, наповненою красою, славою, радістю і мудрістю. Більше того, він ще може ним стати. Цей грішник – як і інші грішники – дорогоцінний у Божих очах, Христос помер за нього. Саме тому те, що він робить – так жахливо.

Рідні, які хочуть допомогти наркоманові, ненавидять наркотики – саме тому, що вони його люблять і відчайдушно бажають врятувати. Ви не можете зненавидіти гріх людини, яка не дорога вам по-справжньому. Якщо ви ненавидите гріхи людей, яких ви не любите, – це зовсім не ненависть до гріха, це щось зовсім інше – найчастіше це ненависть до людей. Хулігани, які б’ють цього ж наркомана тому що «торчків потрібно вбивати, через них нація вироджується» ненавидять саме людину.

Ненависть до людей може прикидатися ненавистю до гріха – і для диявола особлива радість прикидатися благочестивим – але це щось прямо протилежне, і що веде в прямо протилежному напрямі. Ті, хто любить бідного наркомана і намагаються врятувати його від одурманюючої отрути, прямують у рай; ті, хто в порядку «боротьби з наркоманією» б’ють його ногами – у пекло.

Як диявол зазвичай і робить, він пропонує дзеркальну помилку – таку «боротьбу з ненавистю», яка є просуванням руйнівного гріха, причому нерідко – на додаток до нього – і все тієї ж ненависті.

Ненавидіти взагалі легко – як легко котитися під укіс. Рай і пекло – духовні реальності, але в тому, що рай зображається вгорі, а пекло внизу, є глибокий сенс. Ми пропащі істоти, гравітація гріха тягне нас вниз. Щоб набути вічного спасіння, потрібно замислитися над своїм життям, над своїми думками, словами і вчинками, уважно розміркувати над тим, у що ми віримо і чому, і що з цього виходить, і як нам слід поводитися. Потрібно уважно дивитися за своїми поривами – чи не тягнуть вони мене в гріх. Щоб загинути, нічого цього не треба – треба просто бездумно наслідувати схильності своєї пропащої природи, з яких чи не найсильніша, – схильність ненавидіти ближнього свого. Як співали пірати в «Острові скарбів», «пий, і диявол доведе тебе до кінця». Піддайся ненависті – і диявол доведе тебе до кінця ще надійніше.

Але любити людей дуже важко – це як дертися вгору слизьким схилом. Це вимагає покаяння, тобто визнання того, що я теж – грішник. Я не та людина, яка згідно із законом може кинути камінь; я та людина, в яку згідно із законом можна кинути камінь. Я винен і гідний засудження, і моя єдина надія – у тому, що за мене помер невинний. Але я знаю, що в мене є надія – Христос любить мене, і мене теж, і не кине; як не кине інших бідних грішників, якщо тільки вони звернуться до Нього. Бог любить і їх, і мене, і хоче привести нас до вічної радості – від якої ми раз за разом відмовляємося гріхом. Саме тому гріх такий ненависний.

Автор: Сергій Худієв