Напередодні Великого посту

Напередодні Великого посту загалом говорять, закликають робити цілком правильні речі. От лише мимоволі виникає запитання: а що, не під час Великого посту цих речей робити не варто? Але хай як там, а загалом розпочати жити праведно ніколи не пізно, тому чом би не розпочати так жити з початком Великого посту? Принаймні, спробувати це зробити.

А робити це краще послуговуючись наступним біблійним принципом: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10). Тобто, перш ніж почати за Господньою заповіддю любити ближніх, варто розпочати втілення цієї заповіді з власної домівки – почати любити близьких, принаймні зважати на їхні потреби.

Можливо, ми і раніше робили це, чи вважали, що робимо це, але період посту – час, сподіваємось, посиленої молитви і поглибленого вивчення самого себе, – допоможе нам краще розібратися в хитросплетіннях бажань, потреб і прагнень наших близьких. Цілком ймовірно, що це в підсумку допоможе не тільки нам, але і самим близьким, адже люди часто-густо самі не знають, що насправді хочуть, потребують, чого прагнуть.

Але перш ніж розпочати допомагати близьким, вже не кажучи про ближніх, не завадило допомогти власне собі – і час Великого посту, можливо, для цього підходить якнайкраще. Принаймні, у це можна вірити, а віра, за словом Спасителя, може гори переставляти (див. Мф. 17:20). От тільки в плані допомоги собі в жодній мірі не треба покладатися на власні сили, а краще скористатися наступною біблійною порадою: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7).

Виходить цікавий парадокс: ми не те, що толком не можемо ближнім і близьким допомогти, ми навіть самим собі ради дати не можемо! Саме так, і якщо ви дійшли до такого висновку, то вітаємо: ви стали на шлях виправлення, чи, принаймні, перебуваєте фактично крок за нього: адже виявили власну неспроможність у справі спасіння.

«Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5), – ці слова, що Христос звернув до учнів, не в меншій мірі стосуються всіх нас. Лише покладаючись на Господа ми дійсно здатні на щось добре, і, відповідно, чим більше ми покладатимемося на Бога, тим більше зростатимемо в любові до близьких, ближніх, Бога і… у підсумку, до самих себе. Чого всім і бажаємо.

З любов’ю, редакція сайту