Чого не вимагає прощення

Нам строго заповідано прощати. «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6:14-15). Це не просто благе побажання: «Добре було, щоб ви прощали». Це безумовна вимога: ви повинні прощати, інакше ви загинете.

Людям буває важко простити через те, що в них склалися хибні уявлення про прощення. Давайте згадаємо, чим прощення не є.

По-перше, простити – не означає проігнорувати образу або злочин. Іноді людям здається, що простити – означає визнати, що нічого страшного не сталося, «нісенітниця усе, не варто так переживати». Але люди ніяк не можуть визнати «нісенітницею» те зло, яке зазнали вони або їх близькі. Прощення цього і не вимагає – воно вимагає зворотного. Так, проти вас згрішили. Так, вам спричинили глибокий біль. Так, з вами обійшлися погано і несправедливо. Саме це і створює ситуацію, в якій ви покликані прощати.

По-друге, простити – не означає визнати, що зло не заслуговує покарання. Коли ми бачимо злочин, наше серце волає, що зло вимагає кари, і це глибока моральна інтуїція, яка нагадує нам про те, що Бог полюбив правду і зненавидів беззаконня. Що ж, жоден нерозкаяний гріх у цьому всесвіті не втече від покарання. Це виключено. Як кажуть величні і жахаючі рядки Одкровення: «І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми» (Одкр. 20:12,13).

Можна втекти від людського правосуддя, можна поїхати в Південну Америку (як, наприклад, це зробили деякі нацистські злочинці), можна мирно померти в глибокій старості – але це не допоможе уникнути Суду. Від нього не можна сховатися навіть на дні морському – навіть Маріанська западина в день суду віддасть своїх мерців. У всесвіті немає місця, звідки немає видачі на суд Божий. Лиходії обов’язково зіткнуться зі своїми злочинами. Усі зберуть, що посіяли. Своїми справами злочинці підготували собі долю нескінченно сумнішу, ніж можна помислити. Апостол не каже: «Не мстіться за себе, бо лиходії не заслуговують покарання». Він каже: «Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: “Мені відомщення, Я віддам”, – говорить Господь» (Рим. 12:19).

Чи є ця відплата чисто загробною, тим, що відноситься до кінця часів, есхатологічною, як кажуть богослови? Не зовсім. Бог встановив тут, на землі, інститут, якому доручено приборкувати лиходіїв і захищати мирних людей. Це держава.

«Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло» (Рим. 13:1-4).

Держава, у рамках покладеної на неї Богом місії, може прибігати до меча для приборкування злих, а люди – до захисту держави. Це не є помстою, бо держава затверджує незмінний для усіх закон, а не мститься за особисті образи.

По-третє, простити – не означає мати теплі почуття до кривдника. Якщо нас ранили, ми можемо відчувати біль, і це природно. Простити – значить, безумовно відмовитися від помсти. Наприклад, святий апостол Павло каже: «Олександр коваль багато зробив мені зла. Нехай віддасть йому Господь за діла його!» (2Тим. 4:14). Мабуть, святий апостол не має особливо теплих почуттів до коваля – але він навідріз відмовляється мститися йому, чекаючи суду від Бога.

По-четверте, простити – означає не обов’язково «відновити стосунки». В ідеалі це так, але не завжди. Якщо ви стали жертвою шахраїв, ви повинні простити їх, але не зобов’язані далі мати з ними справи.

Прощення позбавляє кривдників влади над нами; воно дає нам можливість рухатися далі, не розтрачуючи своє життя на безсилий гнів. Бог Сам розбереться з поганими людьми. А ми повинні зайнятися тим, що нам доручене.

Автор: Сергій Худієв