День четвертий

«У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле» (Мф. 18:1-11).

Недавно мене попросили пояснити зміст ікони Успіння Матері Божої, яка міститься в храмі Різдва Христового в Івано-Франківську. «Що це за дитинку тримає Ісус, стоячи над Своєю сплячою Матір’ю?» – зокрема цікавилася парафіянка. Я попросив звернути увагу на обличчя Марії та дитинки. Виявилося, що вони однакові. Ісус тримав Свою Матір як дитинку, як немовлятко в пеленках. Мати стала Дочкою. Можливо, цей шлях до Неба також і для нас?

Ісус каже: щоб стати, як дитина, потрібно навернутися.

А іншого разу каже: «Мати Моя і брати Мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 8:21).

Як стати для Ісуса таким близьким, як Його Мама? Для цього справді потрібно навернутися, перейти на зовсім новий рівень духовного життя та взаємин із Христом – жити Ним.

Ісус застерігає нас не бути причиною спокус для інших та для себе, але бути тими, хто приймає інших та себе в Його ім’я, тим самим приймаючи Його самого. Бо того, що чекає спокусників, неможливо уявити або краще не уявляти. Спокусники будуть укинуті туди, де є спокусник наших прародичів – у пекло. Терпіння фізичні – без руки, ноги чи ока або навіть трагічна смерть – є нічим порівняно з терпіннями в пеклі, яке є вічним.

Закінчення сьогоднішнього Євангелія потішає: «Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле». Те, що загинуло через гріх, і те, що загинуло заради Нього («Хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її» (Мф. 16:25)).

Помолімося за тих, хто переживає боротьбу зі спокусами (особливо проти чистоти), щоб завдяки ласці Божій стали з Христом переможцями і таким чином мали ще більшу заслугу перед Богом.

<< День третій

День п’ятий >>