День п’ятий

«І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? І, як увійшли вони в човен, вітер стих. Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий» (Мф. 14:22-33)

Про цю історію на морі можна було б зробити непоганий пригодницький фільм, а от про молитву на самоті, мабуть, дуже важко було б це зробити. Про неї лише два речення, лише маленька згадка, бо того, що там відбувалося, неможливо передати словами. Зустріч із Отцем Небесним. Найважливіші моменти для Божого Сина. Ми, на жаль, також віддаємо перевагу чомусь нібито набагато цікавішому, ніж молитва чи Служба Божа, а насправді зустріч із Небесним Отцем – це найбільше, що може бути. Це моменти вічності, яких у нас ніхто не зможе забрати.

Петро йшов доти, поки дивився на Ісуса, а коли відвернув погляд від Господа і подивився на сильний вітер та великі хвилі, почав потопати.

«Господи, рятуй мене!» – молитва на всі часи і моменти.

Господи, додавай нам віри, бо її нам постійно бракує, вхопи нас за руку.

«Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» – просить батько біснуватого хлопця (Мк. 9:24).

Помолімося, щоб ми не відводили очей своїх від Господа, тобто не пропускали молитви, але на всі бурі життя дивилися Його очима, і щоб наша віра збільшувалася.

<< День четвертий

День шостий >>