День шостий

«Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.

Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім».

Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. І, поклавши на них руки, пішов звідти» (Мф. 18:18-22; 19:1-2; 13-15).

Прихід Божого Сина перемінює перспективу бачення: не на Небі здійснюється спасіння людей, а на землі вирішуються Небесні справи. Бог став людиною, ввійшов у людську історію. Усі мої земні справи, навіть найдрібніші, мають відображення в Небі; те, що є в часі, має відгомін у вічності – любов, молитва – з одного боку, і гріх, зло – з іншого.

Це і є суттю всіх Святих Тайн: Хрещення і Миропомазання, Сповіді і Євхаристії, Священства і Подружжя, Єлеопомазання. З одного боку – це вічність (дія Божої ласки), що відобразилася в часі, Небесне, що виявилося в земному, а з іншого – це дія людини, яка впливає на її Вічність.

Спасіння здійснилося в Христі Ісусі, що, як Бог Предвічний, освятив Своє створіння, ставши правдивою людиною. Уже ніхто не скаже, що Бог є десь там далеко і Йому байдуже до мене. Він є тут, близько біля мене і тебе (Еммануїл – Бог із нами), навіть більше, Він хоче перебувати в мені й тобі через Євхаристію.

Ісус учить Петра наслідувати Бога, дивитися на цей світ і його справи з Божої перспективи. Кожний священик досвідчує це в Сповіді, бо він є свідком Божого прощення. Бог, Який пробачає «сімдесят разів по сім», тобто завжди, коли людина кається.

Помолімося за наших дітей, щоб вони любили Бога, пізнавали Його любов і щоб ми, батьки та дорослі, не заважали їм приходити до Христа.

<< День п’ятий

День сьомий >>