День сьомий

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

«Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, – хто читає, нехай розуміє, – тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. Ось Я наперед сказав вам. Отже, коли скажуть вам: “ось Він у пустелі”, – не виходьте; “ось Він у потаємних кімнатах”, – не йміть віри. Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. Бо де буде труп, там зберуться орли» (Мф. 24:13-28).

Християнство за своєю суттю є есхатологічним (есхатологія – наука про останні речі і друге пришестя Христа). Остання книга Нового Завіту, Одкровення (22:20), завершується благанням, сповненим надією: «Хто свідчить це, говорить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе! (Марана та!)» Ми в очікуванні на прихід Ісуса в славі, коли Він буде судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця (з молитви «Вірую»). Ми, наче вагітні жінки, які носять у своєму лоні дитятко й очікують на його народження. Дитятко вже є, мати відчуває його рухи, але ще його не бачить у повноті, таким, яким воно є насправді; навіть немає 100% упевненості щодо його статі. Отак і християнин: він знає, що Царство Боже вже є, але його ще не видно в повноті, на нього потрібно очікувати та готуватися до нього.

Христос заохочує бути витривалим, бо терпіння, спокуси і муки не є вічними, вони точно закінчаться, і тоді на нас чекає нагорода вічна – життя з Ним.

Ісус попереджає, що перед Його приходом любов і віра кожного буде випробувана. Пророцтво Ісуса вміщує передбачення знищення Єрусалима і придушення повстання 70 року, які будуть великим випробовуванням для єврейського народу в останні часи. «Мерзота запустіння» – осквернення Божого храму, коли на місці Божого вівтаря поставлено ідола, є найбільшою образою Господа. Йдеться, мабуть, не тільки про споруду, а також про нас самих і про нашу душу, що є храмом Святого Духа.

Хто не живе Богом, не буде готовий до приходу Ісуса, бо не чуває над собою, гадає, що ще є час, ще встигне якось приготуватися. Це схоже на сучасне навчання у вузах, коли студенти беруться за науку перед самим іспитом, але тоді вже зовсім нереально добре приготуватися, бо фізично неможливо за досить короткий час осягнути весь обсяг матеріалу. І тоді кожен думає: «І чому я не вчився протягом року?»

Дуже помічним є щоденний іспит совісті, який є чудовим способом чування над собою та приготування до зустрічі з Христом.

Помолімося за те, щоб ніхто з нас не помер без Тайн Сповіді, Причастя і Єлеопомазання.

<< День шостий

День восьмий >>