День тринадцятий

«Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.

Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя» (Мк. 3:28-35).

Хула на Святого Духа – це стан серця людини, яке повністю закрите на Боже прощення, і тому її не буде прощено. Прощення не може пробитися крізь стіну, яку людина поступово й добровільно вибудувала довкола себе життям у важкому гріху, до якого вона звикла, і він став частиною її життя.

Бог хотів би простити дияволові, але той не хоче Божого прощення і ніколи його не попросить. Щось подібне відбувається і з затверділим серцем.

Власне, одним із гріхів проти Святого Духа є «закаменілість на спасенні упімнення».

Шлях до такого стану не є швидким і раптовим, а поступовим: людина перестає сповідатися і боротися з гріхами, перестає молитися. Спочатку вона дає згоду на щоденні гріхи, згодом – і на важкі гріхи, потім узагалі перестає слухати свою совість і не визнає існування гріха. Це призводить до того, що вона втрачає вразливість на Божу ласку. Ми не маємо права допуститися до такого стану.

Навпаки, потрібно стати рідним для Ісуса, і Він має стати нашим життям. Для цього треба чинити волю Отця, як робила це Мати Божа.

Помолімося за те, щоб ми ніколи не втратили любові до Христа і до Святих Тайн Сповіді та Причастя.

<< День дванадцятий

День чотирнадцятий >>