День двадцять третій

«Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. 25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! 26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.

Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай» (Лк. 6:24-30).

При читанні цих порад складається таке враження, ніби Ісус зовсім не розуміється на житті й на правилах суспільного буття, де потрібно виживати і «ніхто про тебе не подбає, якщо ти сам про себе не подбаєш» чи «хто не крутиться, той не п’є шампанського». Адже Господь каже не прагнути того, чого так жадає людина: доброти, комфорту, щастя, багатства, успіху і визнання.

Про яке «багатство», яку «ситість», який «сміх» і яку «добру славу» говорить Ісус? Багатство може стати метою життя замість знаряддя і засобу для осягнення Неба; ситість – стан, коли людина наповнила своє нутро чимось і вже не прагне Бога; сміх, який є плодом не правдивої радості, а життя в грішних розвагах і веселощах; а слава від людей є дуже швидко проминальною, як і ті, що її проголошують, вона мінлива й зрадлива, спричиняє враження, що все добре, засліплює й не дозволяє навертатися. Усе це відводить від Бога, а отже, є перешкодою для спасіння. Хай нам залежить лише на Бозі.

«Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.

Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф. 19:23-29).

Бог не хоче, щоб ми пускали коріння на цій землі, прив’язувалися до того, що промине, адже нашою батьківщиною є Небо. Ісус каже: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33).

Помолімося за всіх, хто живе в статках, хто досягнув життєвого і професійного успіху, багатих людей, щоб їхні здобутки служили Богові, Його справам, а не були перешкодою до Царства Небесного.

<< День двадцять другий

День двадцять четвертий >>