День двадцять п’ятий

«А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.

І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став! А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!

І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє! І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги! А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого! І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу» (Лк. 4:1-13).

Навіть диявол знає Святе Писання, яке хоче перекрутити й використати для зла. А чи ми знаємо Святе Писання, яке необхідне для нашого спасіння? Без нього не зможемо жити в правді та відкидати спокуси!

Ісус відповідає на спокуси Словом Божим. Він живе «кожним словом, що походить із уст Божих», з уст Отця (Мф. 4:4). Він сам є Словом. «Той, хто не знає Писання, той не знає Ісуса Христа», – казав святий Єронім, перший перекладач Біблії.

Якщо диявол спокушав Ісуса, то тим більше спокушатиме нас, дітей Божих. А спокуси такі самі, як і тоді, у пустелі. Просімо Святого Духа, щоб якнайчастіше виводив нас у пустелю – особисту молитву, духовну віднову, прощу – там найліпше видно дію диявола, якому нікуди сховатися. Там також найліпше видно Божу дію та благодать, без якої ми нічого не можемо.

Проаналізуймо спокуси: де їх приховано пропонує нам диявол, а ми їх приймаємо та зраджуємо Бога.

Помолімося за всіх, хто переживає кризу духовного життя, покликання, аби не вірили нікому, крім Бога і Його Слова, що проголошується в Церкві.

<< День двадцять четвертий

День двадцять шостий >>