Так нехай сяє світло ваше перед людьми…

Сьогоднішню неділю свята Церква називає Неділею світлотворних постів. Послухайте, це чудове слово – “світлотворний”, тобто той, що творить світло!

Апостол Іоанн Богослов у своєму першому Посланні пише: “Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви” (1Ін. 1:5). Але ж і людина, створена Богом за Своїм образом і подобою, і за народженням, і за призначенням своїм – носій цього Божественного Світла. Подібно до світильника, кожен з нас повинен би світити: у всесвіт, у душу всякої людини, яка опинилася поруч, потоками цього Божественного Світла.

Шкода, якщо Піст стане для нас тільки способом відмови від їжі або, ще того гірше, тільки приводом потурбуватися про власне здоров’я, про витонченість власної талії. З багатьма християнами мені доводилося говорити про піст в останні декілька тижнів, і усі вони говорили про їжу, про хліб тілесний, але ніхто навіть не задався питанням про те, заради чого, навіщо нам усі ці харчові утримання, що є метою і сенсом нашого посту.

Сенсом і метою посту, як і сенсом і метою всього життя християнина є обоження, тобто повний прояв у кожній людині її кращих властивостей і якостей, таке духовне просвітлення людини, коли задум Божий про неї проявляється в усій своїй завершеності, і людина стає явною, тобто реально видимою іконою Божою, дійсним образом і подобою Божими.

До цього саме і закликає нас Христос, коли каже: “Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16). У результаті всіх наших пісних подвигів ми не схуднути повинні, не озлобитися з голоду, не загордитися таким довгим пісним марафоном, як атлет гордиться (цілком і абсолютно безглуздо) тим, що стрибнув вище за інших на 1 сантиметр. У результаті посту ми повинні засіяти, засвітитися. Але не своїм світлом, не своїм розумом, не своїми талантами, а Світлом Божим, щоб, дивлячись на нас, світ захололий, світ, спотворений невірою, “побачив, і увірував” (Ін. 20:8).

Бог дає нам життя, від якого ми не можемо відмовитися, бо буття не знищити. Бог дає нам благодать, здатність з’єднатися з Ним у благості і радості. І от цю здатність ми можемо вільно прийняти і так же вільно відкинути.

Сьогодні, у Неділю світлотворних постів, свята Церква згадує великого Святителя і Учителя Церкви Григорія Паламу, архієпископа Фессалонітського, який відкрив, що благодать Божа – це не створений Богом дар, не певний предмет, який Богові було угодне нам подарувати, а… Сам Бог, Який пронизує, як світло товщу повітря, усю нашу істоту і примушує її сяяти і світитися.

Так сяяти, як сяяв вигляд Спасителя на Фаворі в день Преображення.

Немає непереборної прірви між Богом і людиною, хоча Бог святий, а людина – грішна. Немає цієї прірви, бо не хліб і вино дав нам наш Господь, щоб наситити наші утроби, а дав Він нам Тіло Своє і Кров Свою на залишення гріхів і на Життя Вічне. От чому піст – це привід для радості, от чому піст – це весна духовна.

Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, – Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно” (Мф. 6:17,18).

Не забуватимемо, що піст не стільки в споживанні їжі, скільки в творенні добра, і, пам’ятаючи про чотирьох друзів розслабленого, які не полінувалися на своїх руках принести його до будинку, де учив Господь, і, розібравши дах, опустили одр з ним до ніг Спасителя, пам’ятаючи про них, спробуємо і ми в цей піст з любов’ю і радістю послужити своїм ближнім, щоб сяяло “світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного“. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Друга неділя Великого посту