Про практичну віру

Основа наших стосунків з Богом ґрунтується на вірі. Але віра в Бога має на увазі не простий факт визнання що Бог є, адже «біси вірують і тремтять» (Як. 2:19) (і попри це залишаються бісами), а довіру Йому. Але для більшості людей ця довіра найчастіше носить суто теоретичний характер: постити, молитися, відвідувати регулярно церковні служби, навіть співати в церковному хорі, не вимагає від нас багато, хіба що забирає час. Тільки якісь негаразди заставляють нас винирнути із звичного ритму нашого церковного життя, коли ми дійсно починаємо закликати Бога, або ж… відвертаємося від Нього. В іншій час, повторюємо, наша віра в більшості носить суто теоретичний характер.

Якщо такий стан речей вас не задовольняє, то наступна порада – саме для вас. Щоб наші стосунки з Богом набули практичного характеру, треба віддати Йому найцінніше – наші гроші. Бо саме з найціннішим ми ділимося в останню чергу, і найчастіше цієї «цінністю» виявляються гроші.

Це не заклик услід за митарем Закхеєм роздати половину добра свого убогим, а кого скривдили чим, повернути вчетверо (див. Лк. 19:8). Не заклик нести свої заощадження в найближчий храм чи за вказаною адресою. Це просто заклик звернути увагу на тих, хто знаходиться поруч з нами, на ближніх, які перебувають у злиднях. І якими вбогими ми для себе не здавались, завжди знайдуться ті, хто знаходиться в ще більш скрутному становищі.

І якщо ви маєте змогу чимось допомогти, значить, ви багата людина, на відміну від більшості наших співвітчизників, які залишаються байдужими до чужого горя. А коли ви допомагаєте убогим, ви позичаєте Богу, а Він у боргу не залишиться, ну а ваша віра набуде практичного досвіду.

Редакція сайту


Ваш коментар: