Таємниці Страсного тижня: Тайна вечеря

Підготовка до Тайної Вечері

Чоловік, який несе глек, Джеймс Тіссо

Четвер починається з дивної розмови, якщо не думати про конспірацію. Учні запитують: “Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?” (Мф. 26:17) тобто пасхальну трапезу, що проводиться за особливими ритуалами. І Господь відповідає: “Підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним” (Мк. 14:13). Тобто коли побачите його, не потрібно кидатися з криками “Добридень!”, а потрібно тихо йти за ним і він приведе у вистелену, вже приготовану світлицю. Що це за персонаж – чоловік, який несе глек на голові? Цілком можливо, що це ессей. Чому? У традиційному древньому східному суспільстві ролі чоловіка та жінки були чітко закріплені. Уявити собі чоловіка, який пече шарлотку, у древній Іудеї абсолютно неможливо. Єдиним виключенням були ессеї. У статуті їхньої общини було значно менше цих відмінностей. Чоловік, який несе на голові глек – дуже рідкісне явище. Господь упевнений, що іншого такого вони не зустрінуть, і цього знаку їм вистачить. А з ессеями вже все домовлено заздалегідь. Це говорить про те, що ессеї в Єрусалимі були дружні Христу і навіть дозволили Йому влаштувати святкову трапезу на їхній території. До речі, різниця в датах підтверджує цю версію – Пасха ессеїв, можливо, була на день раніше, оскільки вони відкидали храмовий календар і храмові свята, таким чином можна пояснити розбіжність на один день.

Тайна Вечеря

Тайна вечеря, Павло Попов

Увечері в четвер відбувається пасхальна трапеза – седер. Єдиний обряд, який звершується вдома. В якомусь сенсі і тоді, і сьогодні ця трапеза допомагала євреям відчувати себе повною мірою народом Божим. Сім’я, що збиралася навколо пасхального агнця, звершувала священнодійство. І це, звичайно, було найголовніше свято для сім’ї, для друзів: переодягання, маски, інсценування виходу, брали участь навіть діти; а щоб вони не заснули, їм обіцяли подарунки. Це абсолютно особлива захоплююча дія. Господь веде седер за звичайними правилами, але вносячи елементи нового, що було дозволено. Він вимовляє установчі слова, бо під час такої трапези треба було все тлумачити – чому ми п’ємо це вино, чому ми їмо цей хліб. І Він тлумачить. Залишаючись у рамках традиції, Він повністю міняє її зсередини. Коли Він каже “агнець – це Я” (= “це є Тіло Моє”), символ стає дійсністю, спокутування відбувається насправді.

Іуда уходить, Джеймс Тіссо

У дитинстві мене страшенно обтяжувала думка, як же вони не впізнали Іуду, якщо Господь прямо відповідає на питання Іоана: “Той, кому Я, вмочивши, подам хліб” (Ін. 13:26). Тепер я можу відповісти: Господь вмочив і подав по кусню пасхального хліба – маци, кожному. Він розламує мацу, вмочує її в гірку зелень і роздає учасникам трапези – так робить ведучий седера за традицією. Тому відповідь не означає “такий-то”, вона означає “один з вас”, “один з учасників седера”. Символічно це свідчить про те, що Господь не відштовхує зрадника: Він і його причащає, але той вирішує діяти далі так, як задумав. Іуда йде в ніч.

Чому ж ніхто не звертає на це уваги? Іоан пояснює чому. Так, іти з пасхального седера – справа нечувана. Це приблизно як Новий рік у бабусі. Вже якщо ти прийшов, то ніщо не вибачає виходу з-за столу. За одним виключенням: якщо, сівши за стіл, ти згадав, що нічого не дав жебракам, то навіть якщо вже зірка на небі, все рівно – встань, піди і дай. Це важливіше за все інше. В Іуди грошовий ящик. Господь йому каже: “Що робиш, роби швидше” (Ін. 13:27). І усі розуміють так: “Швидше, дай щось жебракам! Біжи, поки ми не завершили свято!”

Автор: Ганна Шмаїна-Великанова

Усе по темі: Великий четвер