Коротко про воскресіння мертвих

Тріумф Християнства, Гюстав Доре

У великий день пришестя Сина Людського звершиться загальне воскресіння мертвих у преображеному вигляді. Про воскресіння мертвих каже Господь: “Настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду” (Ін. 5:28,29). Коли саддукеї виражали невіру в можливість воскресіння, Господь докоряв їх: “Помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої” (Мф. 22:29).

Безсумнівність істини воскресіння і важливість віри у воскресіння апостол Павло виразив у таких словах: “Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають… Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих… Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть” (1 Кор. 15:13-15,20,22).

Воскресіння мертвих буде загальне і одночасне, як праведників, так і грішників. “Вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду” (Ін. 5:29). “Буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються” (Діян. 24:15, слова ап. Павла перед правителем Феліксом). Якщо той же апостол в іншому місці – 1 Кор. 15 роз., 1 Сол. 4 роз., – кажучи про воскресіння померлих у Христі, не згадує про воскресіння грішників, то очевидно через те, що його пряма мета була зміцнити в християнах віру в їх майбутнє воскресіння в Христі. Поза сумнівом також, що вигляд воскреслих праведників буде іншим, ніж грішників. “Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього” – це сказав Господь тільки про праведних (Мф. 13:43). “Одні уподібняться світлу, інші пітьмі” – міркує про це св. Єфрем Сирин (“Про страх Божий і останній суд”).

Із Слова Божого слід укласти, що воскреслі тіла будуть у своїй суті ті ж самі, що належали душам у земному житті: “Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя” (1 Кор. 15:53); але вони будуть при цьому преображеними і – передусім – тіла праведників будуть нетлінними і безсмертними, як видно з тих же слів апостола. Вони будуть абсолютно вільні від немочі нинішнього життя. Вони будуть духовними, небесними, не будуть мати земних тілесних потреб, життя після воскресіння буде подібне до життя безтілесних духів-ангелів (див. Лк. 20:36). Що стосується грішників, то і їх тіла повстануть у новому вигляді, але отримавши нетління і духовність, вони в той же час відбиватимуть на собі їх душевний стан.

З метою полегшити віру в майбутнє преображення тіл, апостол дає порівняння майбутнього воскресіння із сівбою, як символом воскресіння, що дається природою: “Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло” (1Кор.15:35-38).

Загальне воскресіння і подальші після нього події складають явища, яких ми не в змозі достеменно уявити нашою уявою, оскільки вони ніколи не переживалися нами в їх справжньому майбутньому виді, ні цілком зрозуміти їх своєю думкою, як і вирішити ті численні питання, які при цьому встають перед допитливим розумом. Тому, як самі ці питання, так і ті особисті міркування, які у відповідь на них висловлювалися – нерідко по різному – у творах учителів Церкви, не входять безпосередньо в предмет догматичного богослов’я, обов’язок якого накреслити істини віри засновані на Святому Письмі.

Автор: протопресвітер Михайло Помазанський