День жінок-мироносиць: Коли застаріває вірність

День жінок-мироносиць тепер багато хто сприймає як свого роду “православний жіночий день”, якийсь аналог 8 березня. У деяких храмах цього дня всім парафіянкам дарують квіти. Так, цього дня, дійсно, прославляють жінок, які принесли миро, щоб помазати тіло Спасителя в гробі, і мимоволі виявилися першими свідками Воскресіння. Але чи тільки про них згадують цього дня?

Разом з мироносицями в церковному календарі на цей день доводиться пам’ять і двох чоловіків, які зіграли важливу роль у похованні Спасителя. Це таємні учні Ісуса – Йосиф Аримафейський і Никодим, один із законовчителів Ізраїлю, бесіда Спасителя з яким наводиться в 3 розділі Євангелія від Іоанна.

Це в бесіді з Никодимом Ісус сказав знамениту фразу про народження згори: “Хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже” (Ін. 3:5). Це Йосиф Аримафейський прийшов до Пилата після розп’яття просити тіло Ісуса для поховання.

Перед судом і розп’яттям Ісуса покинули всі учні, окрім Іоанна (“улюбленого учня”, який залишився стояти біля Хреста разом з Марією, матір’ю Ісуса). Петро тричі відрікся від Нього, сам не помічаючи, як це сталося. А в Марка описано, як якийсь юнак, загорнувшись покривалом, голим втік від стражників, які взяли Ісуса – антипод тому, як належить “залишити усе”, щоб слідувати за Христом. Учні, окрім наймолодшого, ховалися “з остраху перед юдеями“. Але були люди, які зберегли вірність своєму Учителю і Господу. Це ті, кого звикли вважати слабкими і безсилими – жінки. Це і ті, хто мав досить високий “статус” у релігійному середовищі Ізраїлю, але не був серед учнів – Йосиф і Никодим.

У наш час, трапляється, вірність вважається чимось старомодним, зрада – свободою, а відповідальність – міфом. Але що таке свобода? Робити все, що заманеться в будь-який момент? Абсолютно очевидно, що такого роду свободи немає і бути не може. Простий приклад: є свобода вийти з літака, що летить, але немає свободи ввійти до нього назад. Проте є свобода робити вибір і визначати свої цінності і життєві пріоритети, і обравши – слідувати їм.

Люди, які одружуються, дають один одному обіцянку вірності. Людина, яка приймає хрещення, дає обіцянку зберігати вірність Богові. “Вірую Йому, як Царю і Богу”, – ці слова, які вимовляє той, хто приймає хрещення на початку таїнства, є не чим іншим, як клятвою вірності. Вірувати Ісусу Христу як Царю і Богу – це означає не лише вірити в Нього як у Бога, поклоняючись Йому як Божеству, але і вірувати Йому як своєму Царю і Господу, тобто виконувати Його волю, дотримуватися Його заповідей. “Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей” (Ін. 14:15), – учив Ісус.

Тайна вечеря, Микола Ге

Ухилення в інші релігійні практики, шанування інших божеств ще в древньому Ізраїлі розцінювалося як жорстока зрада, подібно до перелюбу.

У західній традиції під час вінчання подружжя дає один одному перед Богом клятву бути вірними. Сьогодні, коли “мода” на вінчання пройшла, церковні канцелярії зіткнулися з несподівано величезною кількістю людей, які звертаються за “розвінчанням”, тобто розірванням церковного шлюбу. Якщо в колишні роки в канцелярію Київської митрополії з такими питаннями зверталося дві-три людини на день, то сьогодні це – два-три десятки людей. Вони були повінчані на хвилі “моди”, але шлюб розпався, і на питання священнослужителя про те, а як же ваша обіцянка перед Богом, іноді не розуміють: “А яка обіцянка? Ми нічого не говорили”. З пастирської точки зору було б доречно ввести в практику чину вінчання наявну в Требнику святителя Петра Могили обіцянку, або “клятву”, для того, щоб ті, хто вінчається усвідомлювали всю повноту відповідальності, яку вони добровільно приймають перед Богом і один одним:

Я, (ім’я), беру тебе, (ім’я), як законну дружину (законного чоловіка), і обіцяю тобі любов, вірність, подружню повагу, і не залишу тебе до смерті. У цьому нехай допоможе мені Бог, у Трійці єдиний, і всі святі.

Справжня свобода – у тому, щоб слідувати своєму вибору, незважаючи на труднощі і спокуси. Зберігати гідність і честь. За це ми і прославляємо жінок-мироносиць і праведних Йосифа з Никодимом. Ця якість, яка ніколи не застаріє. Без неї просто не можна бути людиною.

Автор: протоієрей Андрій Дудченко

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць