Нервами нікого не зміниш

На роботу з іншим настроєм

Осяяння під час молитви не приходить несподівано. Тут потрібна підготовка. Необхідно пам’ятати про спокуси і не ширяти в хмарах. А якщо людина забувається, розслабляється, то при першому ж негаразді можна впасти в роздратування і занепокоєння. От чому святі подвижники і нагадують нам у своїх трудах: неправильно молитися тільки вранці, а впродовж дня навіть не згадувати про Бога. Бо в такому разі дуже важко долати серйозні спокуси. Треба пам’ятати про Нього постійно, з кожним вдихом – немов дихаєш Ним. Як сказав апостол Павло: «Бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17:28).

Ми існуємо в Божественній благодаті, дихаємо нею, вдихаємо її разом з повітрям, з киснем. Повітря, просочене любов’ю Божою, Його нествореною енергією – це доказ того, що Господь зміцнює і любить нас.

Тобто повітря, яким ми дихаємо, – це не просто повітря, газоподібна речовина. Воно містить у собі частину Божої благодаті, що зміцнює нас, і таким чином постійно нагадує нам про те, що Господь любить нас, дарувавши життя. Розумієте? Тому, коли це почуття буде з тобою постійно, кожної миті, щодня – почуття, що любов Божа захищає тебе, – ти почнеш приходити на роботу зовсім з іншим настроєм, бо в усьому бачитимеш прекрасну можливість наблизитися до святості, до Бога.

Колега з важким, примхливим і упертим характером учитиме тебе терпінню; співробітник, який викликає тільки роздратування і гнів, навчить прощенню; хтось ще навчить тебе бути завжди і з усіма привітним. І тоді ти скажеш: «Усе можливо в цьому житті!» І станеш розумною, мудрою, зрілою і незворушною людиною.

«Де ти навчився всьому цьому?» – спитають тебе. «Мене навчив цьому Бог, любов і молитва, яку я возношу до Нього. Так, на своєму шляху я припускався безлічі помилок, страждав від пристрастей, часто спотикався і падав, але, помилявшись, наступного разу був вже уважнішим. Падав, але кожного разу вставав». – «Що ж допомагало тобі не зневірятися?» – «Молитва».

Я дивився на Бога і спирався не на своє «я», яке раз у раз мене підводить, а на Нього, Який каже: «Дитя Моє, Я не засуджую тебе. Тебе засуджує суспільство – люди, які, виходячи з якихось своїх уявлень і норм, вважають, що ти такий і сякий, відштовхують, проганяють і сварять тебе. А Я люблю тебе».

Молитва лагодить механізм серця

Отже, говори з Богом. Намагайся зрозуміти Його послання, Його суд, який докорінно відрізняється від людського суду. Пам’ятаєш, за часів Христових усі вважали, що грішникам місце в пеклі? А Господь казав – вони першими увійдуть до Царства Божого. Тобто усе абсолютно навпаки, Господь повністю перевернув уявлення, що існували в ті часи про грішників. Першими виявилися в раю митарі і блудниці, про яких тоді говорили: «Вони-то точно підуть у пекло!»

Якщо ми подивимося на життя Божими очима, якщо Він відкриє нам, як Він бачить цей світ і людей, то почнемо дивитися на все абсолютно іншими очима. Цьому нас учить молитва. І тут важливі не якісь розумові зусилля, бо можна думати про щось хороше, а серце все одно цього не приймає. Важлива «атмосфера» молитви. І якщо порівняти наше серце з механізмом, що складається з різних шурупів і гвинтиків, можна сказати, що молитва міняє ці гвинтики із шурупами. Тобто лагодить механізм, за допомогою якого працює серце.

Молитва відкриває тебе людям, дарує надію і терпимість відносно інших. Дарує осяяння, після чого ти, сповнений благодаті, починаєш чинити вплив на людей, не кажучи при цьому багато слів.

У наркомана свої стосунки з Богом

А коли відчуєш Бога, не треба відразу ж чекати якогось результату прямо тут і зараз. Просто скажи Йому: «Господи, а як Ти дивишся на це? Якщо навіть Ти, Бог, не даєш відповіді відразу, то як же мені розв’язати проблему одним словом, так, щоб усе владналося? Ніяк. Що ж у такому разі робити? Заспокоїтися, розслабитися, видихнути і після цього вже спокійно, іншими очима подивитися на свого брата, на свою дитину, – яка, по суті, теж мій брат». Адже що таке діти? Хіба вони – власність батьків? Ні. Твоя дитина – така ж людина, як і ти, з такою ж безсмертною душею. Вона просто в тебе народилася. Але вона тобі не належить. Вона – не якась красива річ, яку можна узяти і поставити на будь-яке місце в будинку, а потім робити з нею все, що заманеться.

Молитва учить нас ставитися з повагою і розумінням як до самих себе, так і до ближнього. І в такому разі ти ні на кого не дратуватимешся, що б не сталося.

Як би людина не поступила з тобою, ти не перестанеш її любити, а будеш, хоч і з жалем, молитися і сподіватися на те, що вона зміниться. Але в цій надії не буде місця вимогам і насильству. Ти не говоритимеш: «Якщо моя дитина не зміниться, я збожеволію!» Як так – збожеволію? Тобто, якщо вона все-таки зміниться, ти не збожеволієш і будеш найщасливішою людиною на землі? Це велика помилка.

У багатьох батьків – дуже хороші діти і, незважаючи на це, маса проблем, бо проблеми живуть у нас самих. Я знав одну жінку, у якої син був закінченим наркоманом. Нещасна мати сильно переживала, молилася за нього зі сльозами, але ця проблема не зломила її, бо вона пам’ятала: її син – це інша людина, не схожа на неї. Тобто в мене – свої стосунки з Богом, а в моєї дитини – свої, як з Ним, так і зі мною. Мені з Господом добре, я знаю, що Він – мій Отець, і коли я потраплю на той світі, Він не запитає мене: «Чому твоя дитина вживає наркотики?» – бо я молюся і переживаю за неї.

Ввімкни телевізора, подивися новини

Молитва дуже допомагає уникнути цього обману, цієї помилки, коли ми перевищуємо міру своєї відповідальності за іншу людину. Ти починаєш розуміти, що дійсно важливо, яка проблема насправді є головною, і, вирішуючи її, заспокоюєшся. Бувають сім’ї, де іноді твориться справжнє божевілля, усі роблять, що їм заманеться. Але при цьому комусь у такій сім’ї вдається зберігати повний спокій. Як? Просто ця людина вирішує для себе: «Я хочу бути з Богом, хочу перебувати в молитві і відчувати Його любов». Хіба це не прекрасно?

Так, моя дитина вибрала інший шлях, і що ж мені робити? Я точно не зможу їй допомогти, якщо почну разом з нею божеволіти – обривати телефон, кричати і нервувати. Нервами нікого не зміниш. Господь Сам показує нам це на власному прикладі, нікого не змінюючи насильно.

Ввімкни телевізора, подивися новини – як думаєш, Бог змінив світ? Зупинив війни, припинив вбивства, знищив бідність, виправив екологічну ситуацію, зробив так, щоб діти не помирали?

Він застосував силу, щоб припинити все це? Ні. Але хіба Він не хоче, щоб цього не було? Хоче. Але що Він може тут зробити?

Господь розуміє, що нікого і нічого неможливо змінити силою. Тільки любов’ю. І тільки тоді, коли для цього настає відповідний момент. Коли людина сама може зробити вибір і змінитися. Тому краща допомога – дати людям те, чим тепер володієш ти: мир і душевний спокій. Це як подарувати людині прекрасний вид на море під час заходу, коли останні проміння сонця відбиваються в тихих хвилях.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)