Коротко про Літургію

Літургія – найважливіше богослужіння, під час якого звершується Таїнство Причастя, встановлене Господом Ісусом Христом у четвер, увечері, напередодні Його хресних страждань.

Умивши ноги апостолам для наслідування ними прикладу упокорювання, Господь, віддавши хвалу Богові-Отцю, узяв хліб, благословив його, розломив і дав апостолам, кажучи: “Прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається” (1 Кор. 11:24); потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26:27,28). Причастившись їх, Господь дав заповідь завжди звершувати це Таїнство: “Це чиніть на спомин про Мене” (Лк. 22:19).

Тайна вечеря у вигляді Євхаристії. Художник іконописець Андрій Усальов

Згідно з цим заповітом Господнім, апостоли, незабаром після Його вознесіння на небо, почали звершувати таїнство св. Причастя чи Літургію в “День господній” (тобто по неділях). На Літургіях читалося Священне Писання, співалися псалми і читалися молитви. У перші століття порядок і чин звершення Літургії передавався усно і всі молитви і священні співи заучувалися на пам’ять, потім став з’являтися і письмовий виклад апостольської Літургії. Перша записана Літургія приписується св. ап. Якову, першому єпископу Єрусалимської церкви. З часом Літургія поповнювалася новими молитвами, співами і священнодіями, що вносило в різних церквах різноманітність в її звершенні. Сама собою з’явилася потреба об’єднати існуючі чини Літургії, внести одноманітність в їх звершення. Це було зроблено в 4-му столітті, коли припинилися гоніння на християн і Церква отримала можливість приступити до благоустрою свого внутрішнього життя. У цей час св. Василій Великий записав і запропонував до загального використання складений ним чин Літургії, а св. Іоанн Златоуст дещо скоротив цей чин. В основу запропонованого святителями чину була покладена Літургія св. ап. Якова, першого єпископа Єрусалимського.

Літургія може звершуватись в усі дні року, окрім деяких днів сиропусного тижня (тижня напередодні Великого посту) і Великого посту, а також Страсної п’ятниці (окрім тих випадків, коли цей день співпадає зі святом Благовіщення). Упродовж дня на одному престолі і одним священиком Літургія може звершена лише один раз. За прикладом останньої вечері Спасителя в апостольські часи Літургія починалася, як правило, ввечері і тривала іноді за північ (Діян. 20:7); але з часів указу імператора Траяна, який заборонив усілякі нічні зібрання, християни стали збиратися для Літургії перед світанком. З четвертого століття, так само як і нині, Літургію належить звершувати вдень не пізніше за полудень.

Літургія має різні назви. Перша назва “Літургія” – грецька, значить: Громадська служба і вказує на те, що Таїнство Св. Причастя є жертва для умилостивлення Бога за гріхи всіх християн – живих і померлих. Найчастіше Літургію називають “обіднею”, оскільки її треба звершувати до полудня. В апостольський час Літургія називалася ще “Переломленням Хліба” (Діян. 2:46). На Літургії нагадується вірним про життя і вчення Ісуса Христа від народження і до Його вознесіння на небо, і про принесення Їм на землю рятівних благ.

Порядок Літургії такий: спершу готується речовина для Таїнства, потім вірні готуються до Таїнства, і, нарешті, звершується саме Таїнство. Літургія таким чином розділяється на три частини:

  1. Проскомидія,
  2. Літургія оголошених і
  3. Літургія вірних.