Про що не прийнято говорити…

Як же полюбляють люди помічати чужі недоліки і впритул не бачити своїх! З цією здібністю, втім абсолютно не унікальною, унікальна тут якраз здатність помічати власні недоліки, а не чужі, може посперечатися за популярністю хіба що не бажання людини визнавати власну провину. Ця властивість, напевно, залишається за будь-якою конкуренцією. У більшості людей в їхніх бідах і негараздах винні всі і все: прикрий збіг обставин, погане оточення (або ж спадковість), людські підступи, глобальне потепління (похолодання), світовий уряд, парад планет… Список можна подовжувати до безкінечності.

Але вся суть у тому, що основне джерело наших проблем міститься в нас самих, і їх вирішення знаходиться там же. Але поки ми шукаємо причини наших негараздів в оточуючому нас світі, ми ніколи не зможемо виправити їх, чи принаймні, уникнути помилок у майбутньому. Лише розуміння того, що ми – основне джерело наших проблем, допоможе нам у цьому.

У принципі подібні речі можна прочитати у світській літературі, що тут духовного? – А те, що розуміння, визнання того факту, що основне джерело наших проблем – ми самі, намагання виправити ситуацію, що склалася, вставання людини на шлях виправлення, отримало в духовній літературі назву покаяння. А про покаяння у світі не прийнято говорити, хіба що згадувати, але й то – з іронією.

Редакція сайту


Ваш коментар: