Що таке бути віруючою людиною? (закінчення)

Христос і людина, яка вірує, а точніше цілком покладається на Нього. Якими повинні бути стосунки між ними? – Подібними до стосунків малої дитини і люблячого батька – ґрунтуватися на довірі та любові.

Які саме форми може набувати така любов? – Та будь які – це область особистих стосунків людини та її Творця.

Якщо і варто щось тут додати, то лише те, що подібні стосунки преображають людину зсередини, що стає явним для оточення.

У повсякденному житті така людина намагається наслідувати, ясна річ у міру своїх сил і можливостей, Христа, свої мрії та сподівання вона покладає на Нього; свої плани вона узгоджує зі своїм Творцем, промовляючи під час молитви слова: «Нехай буде на все Воля Твоя», а молитва для такої людини – не повинність або якийсь тяжкий обов’язок, а звичайнісінька річ, на кшталт задушевної бесіди з близькою людиною, тобто віруюча людина готова говорити з Богом на будь-які теми в будь-який слушний час, говорити про те, що дійсно хвилює її. Про свої ж вчинки вона судить згідно Божих заповідей, а не по тому, що скажуть люди.

Церква для такої людини – це передусім люди, яких об’єднує спільна любов до Христа (саме любов, бо вірити – це ще не означає любити). А смерть для неї – це зустріч з Христом. Але це зовсім не означає, що ця людина чекає на скорішу смерть. Зовсім ні, бо вона розуміє, що Христос – це джерело АБСОЛЮТНОЇ ЛЮБОВІ. І щоб бути готовим зустрітися з цією Любов’ю слід навчитися хоча б трішечки любити тут, у земному житті, у цей час, який Він виділив для кожного з нас.

Як вам така людина? Чи не хочете ви бути подібними до неї, адже така людина по-справжньому щаслива, бо вона тут, ще в земному житті доторкнулася до істинного джерела радості – Ісуса Христа, вже в земному житті відчула мікроскопічну частку того, що обіцяв Господь: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).

От такий портрет віруючої людини. Сподіваємось, ця інформація буде корисною для вас, але відчуваємо, що ці відповіді породили ще більшу кількість питань, ніж ті, на які отримали відповіді. Що ж, таке часто буває з Богом: отримавши відповіді на свої запитання, ми, натомість, отримуємо нові, а отримавши відповіді на ці запитання… Ну, ви здогадалися. Чому так? – Бо життя багатогранна річ. І скільки це триватиме? – Решту життя, якщо звісно, у вас буде бажання шукати, бо «тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний» (1Кор. 13:12). Лише в майбутньому житті ми зможемо отримати всі відповіді на свої запитання, але лише в тому випадку, якщо будемо їх шукати в житті нинішньому. Так що, сподіваємось, це не остання наша зустріч.

Редакція сайту


Ваш коментар: