Коли свині важливіші за людей…

Стадо свиней, Брайтон Рівьєр

З євангельської розповіді про зцілення двох гадаринських біснуватих (Мф. 8:28-34) можна отримати багато цінних уроків, втім, як і з любої іншої. Сьогодні ж хотілося зупинитися на трьох моментах, що впадають у вічі. Отже почнемо.

Саме цікаве в цій історії те, що найбільш пам’ятною подією є гибель великого стада свиней («близько двох тисяч» – за євангелістом Марком – 5:13). Чому саме ця подія? – Бо подібна картина ніде більше не зустрічається на євангельських сторінках, тому і вкарбовується всім у пам’ять. Але гибель свиней наводить на певні роздуми про те, що багато з нас, як гадаринські жителі, задаються питанням – до чого тут гибель свиней? Навіщо це, чому Бог допустив гибель невинних тварин? Невже Він такий жорстокий? – Жорстокий не Він, а ми, коли починаємо розмірковувати про свиней, забуваючи про двох людей, що позбулися тяжкої недуги; жорстокі ми, коли починаємо підраховувати чужі збитки, ніби вони власні, ігноруючи людські долі. Богові цінніше спасіння кожної людської душі, ніж доля, хай і двох тисяч свиней, яких і так тримали на забій, ніби, якщо їх зарізали, це виглядало б гуманніше. До речі, погубив свиней не Христос, а демони, яким Він дозволив вселитися в тварин. Тоді навіщо біси це зробили? – Не шукайте логіки в діях темних сил, у неї лише одна мета – прямо протилежна Божій: нищити все живе за будь-яку ціну. Тоді навіщо Господь дозволив їм вселитися в цих нещасних тварин? – Про це трохи згодом. А тепер, про другий євангельський урок.

«І ось вони (біснуваті) закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас» (Мф. 8:29). Промовляли це ніби люди, а насправді це були біси, що поневолили їх. І це є важливим уроком для всіх нас: гріх поневолює людину, заставляє її собі служити: «Бо хто ким буває переможений, той тому і раб» (2Пет. 2:19). Людина часто не може опанувати свій гнів, свою пожадливість та інші гріховні вади, які керують нею, на кшталт демонів. Просто біснуватість – це крайній прояв впливу бісівської сили, яка діє в більшості з нас менш явним чином через наші пагубні звички та схильності, які ми самі зрощуємо в собі, самі закликаємо до себе занепалих духів, які без нашого сприяння не мали б над нами жодної влади: «І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней» (Мф. 8:31). Якщо біси не можуть без Божого дозволу вселитися в свиню, тим більше вони не можуть це зробити з людиною, яка створена на образ та подобу Божі, і тільки людина сама винна в тому, що стає вмістилищем чорних сил.

Тепер перейдемо до третього моменту. «І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю» (Мф. 8:34). От для чого Господь дозволив бісам вселитися у свиней – щоб привернути увагу місцевих жителів. Так би навряд чи хто звернув увагу на це дивовижне зцілення. А в самій реакції гадаринців насправді не було нічого дивовижного – найчастіше люди поводяться саме так, надаючи перевагу пітьмі ніж світлу. Бо занадто яскравим є Ісус для нас, освітлюючи Собою наші гріхи і все, що ми намагаємось сховати від оточення і від самих себе.

– Відійди, – кажемо Ісусові, – не муч передчасно нас, дай нам пожити в гріху, до якого ми так звикли.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 5 неділя після П’ятидесятниці