Ознаки святості

Воскресіння дочки Іаїра, Василь Полєнов

«І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів» (Мф. 9:33,34). – Фарисеям було байдуже до цього німого біснуватого (не були б байдужими – раділи та дивувались диву разом з усіма), втім, як було байдуже до всього народу: «Цей народ, що не знає закону, проклятий він» (Ін. 7:49).

Що ж хвилювало фарисеїв – так це слава Теслі з Назарету, а також нерозуміння: «Як так? Він не один з нас, а може чинити подібне? Ми від Бога – і не маємо такої сили, а Він, взагалі, незрозуміло хто, і чинить таке!» Згідно їхньої, як їм здавалося непогрішної логіки, Христова сила була від нечистого. Звідки така переконаність у своїй буцімто непогрішності?

«Ми рід Авраамів» (Ін. 8:33), – не тільки думали, але й казали вголос книжники і фарисеї, бо були свято переконані: якщо вони нащадки Авраамові, то мають ексклюзивне право на Бога, особливо, якщо ретельно дотримуються приписів і постанов, встановлених… навіть на Богом, а попередниками, які так само були свято переконані у своїй «ексклюзивності» та непогрішності.

– Як же вони помилялися! – скаже дехто з нас, – адже сказано в Біблії: «Бог не дивиться на особу, але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому» (Діян. 10:34,35). Все вірно, як вірно і те, що більшість з нас недалеко пішли від фарисеїв. Так само, для нас є ознаки «святості», «духовності», за якими ми судимо, чи принаймні складаємо думку про людей. У кожної конфесії, верстви населення склалися свої стереотипи стосовно духовності і святості, яким людина повинна відповідати. Якщо ж вона їм не відповідає, то який сенс її слухати? Адже вона не свята, не Божа людина!

Як бачите, за, принаймні, останні 2000 років, люди не сильно змінилися, вважаючи себе непогрішними експертами в духовній галузі (– і не тільки в ній, – зауважить дехто).

Що ж і є в цьому світі абсолютним і непогрішним, так це – Божі принципи, що містяться в Біблії: «По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити» (Мф. 7:16-18). – Дерево судиться за його плодами, людина – за її ділами: «Діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене… коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому» (Мф. 10:25,34), – казав людям Христос і багато хто Йому не повірив.

Подібна картина спостерігається і сьогодні: люди продовжують накладати на себе «тягарі, які неможливо носити» (Мф. 23:4) і вважати, що це угодно Господові. І саме за цими тягарями визначати «святість» і «духовність» людини, доки якийсь простак не явить справді діла Божі, які втім, жодним чином не похитають «святих» людей в їх переконаності своєї непогрішності та «ексклюзивності».

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 7 неділя після П’ятидесятниці