Словом можна зранити, словом можна зцілити

Філософи стверджують, що давні римляни поклонялись різним богам. А історики і археологи запевняють, що новообраного імператора римляни проголошували богом. В кожному місті, селі йому ставили пам’ятник, поклонялись пам’ятнику, приносили квіти, співали похвальні пісні. Хто це виконував – мав добру посаду, матеріальне заохочення і шану від керівництва. А тих, хто відмовлявся це робити, засилали в заслання, виганяли з роботи. То ким же були римляни? Та звичайними ідолопоклонниками, які за кусень хліба будь-кому кланялися. І серед таких ідолопоклонників виріс римський сотник, про якого нам розповідає євангеліст Матвій.

І коли сотника доля занесла в Палестину, там він побачив віру юдеїв, які ішли на смерть, але ніколи не зрікались віри в Єдиного Бога. Через це сотник змінив свій світогляд, він повірив в Єдиного Бога, Творця неба і землі. Сотник повірив і повірив не на словах, бо як каже апостол Яків: «Віра без діл мертва» (Як. 2:26). Сотник, як повідомляє євангеліст Лука, збудував синагогу в місті Капернаум. Дехто може сказати, мав багато грошей, то з лишку свого багатства збудував синагогу. Але сотник не тільки збудував синагогу, він повністю змінив спосіб свого життя.

В ті часи життя раба вважалося за ніщо. Якщо раб захворів, його ніхто не лікував, його залишали напризволяще вмирати. А коли захворів слуга сотника, сам сотник особисто іде до Ісуса і благає Його: «Зціли слугу мого».

Христос знав віру сотника, знав його добрі діла і тому відразу погоджується піти і зцілити слугу сотника. Проте сотник заперечує: «Я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов… але скажи тільки слово, і одужає слуга мій» (Лк. 7:6,7).

Чому так сказав сотник?

Сотник увірував і звичайно знав Святе Письмо. А на перших сторінках Святого Письма є такі слова: «І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло…» (Бут. 1:3). Сказав Господь – і утворились зорі, Сонце і Місяць, сказав Господь – і тварини заповнили землю. Отже Словом Своїм Господь творив видимий світ. – А якщо Ти Син Божий, то Ти, Христе, можеш словом Своїм зцілити слугу мого. І ці слова сотника були не спокусою для Спасителя, ці слова були вірою, що Ісус Христос як Син Божий може зцілити слугу. На доказ цього Ісус словом зціляє слугу сотника.

Святий Іоанн Кронштадтський роздумуючи над силою слова каже: «Кожна істота земна має свою мову, якою просить у Бога те, у чому нуждається. Бо 146 псалом каже: Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. Ми, люди маємо від Бога найбільший дар – мову. І користуючись цим даром ми можемо все просити в Бога, дякувати Йому, благословляти Його, розмовляти з Ним, тобто молитись».

І як же ми цим даром користуємось? Коли нам чогось бракує, чи біду маємо – то просимо в Бога, до Нього звертаємось. Але на вулицях наших міст і сіл замість подяки Богові ми чуємо брудну лайку. Замість того, щоб просити в Бога добра один одному – ми проклинаємо. Божим словом користуємось не для добра, а стараємось обманути один одного. Чому ми так негідно користуємось тим даром Божим – словом? Бо серця маємо лукаві. Тому сьогодні просімо в Бога: «Серце чисте створи в нас». Бо як будемо мати серце чисте, то і думки наші будуть чисті, а як будуть чисті думки, то і слова наші будуть добрі і Богу приємні.

Просімо щиро в Бога серце чисте мати, щоб за нашим словом добрим, Господь все добре і корисне подавав усім нам. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 4 неділя після П’ятидесятниці