Вимушене чудо

«Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі» (Ін. 20:30). Більшість Своїх чудес Христос здійснював за чиїмсь проханням, зокрема Своє перше чудо в Кані Галилейській. Деякі Свої чуда Він здійснював не за проханням, а просто через те, що не міг пройти повз чужу біду, як, наприклад, історія з розслабленим біля купальні Вифезда. Але є в цьому списку чудо, яке не відповідає на перший погляд цим двом критеріям: чудо ходіння по воді. Навіщо Христос залишив учнів на самоті, щоб потім зустрітися з ними таким дивовижним чином?

Щоб розібратися в цьому, слід повернутися дещо назад у перебігу євангельських подій. Перед цим Христос чудесним чином помножив 5 хлібів і 2 рибки нагодувавши таким чином натовп людей, далі ж «наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись» (Мк. 6:45,46). Перебуваючи на самоті, Христос побачив учнів, які «знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний» (Мк. 6:48), тому Він вирушив їм на допомогу, прямуючи по воді.

«Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали» (Мк. 6:49), – одним скупим, простим реченням євангеліст передав увесь жах, що охопив учнів. Здається, що на їхньому місті ми вчинили так би само – не кожен день побачиш подібне в житті. «Це Я, не бійтеся!», – заспокоїв їх Христос, «і увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле» (Мк. 6:50-52). Виявляється, чудо помноження хлібів не вразило учнів на стільки, що Христос був “вимушений” явити Свою силу таким дивовижним чином.

«Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11), – виявляється, ці події стосуються і особисто нас, людей, які живуть майже через 2000 років після описуваних подій. Як і тоді, Христос “вимушений” являти нам Свою силу, щоб ми, ставши свідками прояву цієї сили, могли захоплено повторити за апостолом Фомою: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 9 неділя після П’ятидесятниці