Недоліки чи чесноти?

Преображення Господнє, Джованні Баттіста Паджі

«І преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі» (Мф. 17:2-4). До речі, у Петра ця пропозиція поставити намети зіскочила з вуст мимовільно, «не знаючи сам, що говорить» (Лк. 9:33), – зауважує євангеліст Лука. Цю нетямущість часто ставлять Петру в провину, але про це поговоримо дещо пізніше, а найперше хотілося сказати, що свято Преображення Господнього доволі сумне свято.

Чому? Невдовзі після цієї визначної події Христос «навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне» (Мк. 9:31). Що тут доброго, якщо ти точно знаєш, що на тебе очікуватимуть страшні тортури та ганебна смерть? Фактично, спускаючись з гори Преображення Христос вирушав в Єрусалим на вільні страждання.

Сумною ця подія була і для учнів: почувши слова Христові відносно Його власної долі, «вони дуже засмутилися» (Мф. 17:23). А як поступили б на їхньому місті ми? Почали б запевняти, що «чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?» (Лк. 24:26), бо так було провіщено Мойсеєм і пророками? Так може сказати черства людина, яка не любить, а хто ж любить, то неодмінно повторить услід за Петром: «Будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!» (Мф. 16:22). Багато хто пам’ятає відповідь Христову: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Лк. 16:23). Але не бачить, а можливо, не хочете бачити наступного. Так, Петро думав про людське, але він дійсно любив Ісуса. Адже будь-кому серцевидець Христос не задасть такого запитання:

– Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони?

Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. (Ін. 21:15)

Ми теж люди, якими б ми не вважали себе духовними, ми думаємо про людське. Не вірите? Достатньо відключити на три дні водопостачання, як оточуючі відчують і почують нашу «духовність». Як і Петро, ми думаємо про людське, а от чи любимо ми Ісуса? Хоча б малою дещицею тої любові, якою Петро любов Ісуса з Назарету. Він хотів залишитися на горі Преображення разом з Христом, а чи хочемо ми? Тільки не поспішайте з відповіддю.

Щоб бути з Христом, треба не тільки піднятись на гору, але спустись разом з Ним у світ, який «лежить у злі» (1Ін. 5:19), як зауважив ще один свідок події Преображення, апостол Іоанн Богослов. У світі, в якому прийдеться перетерпіти багато скорбот і страждань, які довелося зазнати і апостолам. Усі добре пам’ятають нетямущість Петра, його гарячність, його відступ від Спасителя у найскрутнішу для Нього хвилину, але щось погано запам’ятовують Петрову любов, яка заставила покинути його сіті, домівку, колишнє життя, щоб відправитися услід за Вчителем, Якому «не має, де й голови прихилити» (Лк. 9:58).

Легко підмічати чужі недоліки, набагато важче підмічати чесноти, при чому не свої, а інших. Чи розпочнемо ми нарешті підмічати в ближніх чесноти, а не шукати недоліки? Чи так і будемо тішити свою гординю, дякувати Богові, що ми не такі “як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як Петро або ж цей митар“? (Лк. 18:11)

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Преображення Господнє