Чи жорстокий Бог?

«Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний» (Пс. 85:15), – милості Божій для тих, хто в ній пересвідчився, дійсно немає меж.

– Але чому ж люди на землі страждають, хворіють, помирають, а ще потрапляють до пекла? – Бог милостивий, але й справедливий. Проте Його справедливість не треба розуміти, міряти людськими мірками, нам цього просто не збагнути, як ми не можемо до кінця зрозуміти, що для Бога немає поняття часу: «У Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2Пет. 3:8).

«Як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Рим. 5:12), – такий Божий порядок речей, який ніщо не може змінити… лише спокутна смерть Ісуса Христа: «Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:23). Але вибір на користь Христа має зробити сама людина: «Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Ін. 3:36), за неї це ніхто не зробить. От у цілому такий Божий порядок речей, який у певній мірі можна назвати Божою справедливістю.

Часто ж люди самі приписують Богові жорстокість, наприклад, кажучи, що Бог покарав людину за її гріхи. – «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть» (Як. 1:13-15).

Приписування Богу непритаманної Йому жорстокості поняття не нове, воно існувало, наприклад, і в новозавітні часи, що ми можемо побачити у відповіді старійшин юдейських на наступне Ісусове запитання:

– Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?

– Злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. (Мф. 21:40,41)

«Злочинців цих покарає смертю» – це відповідь людей, а не Ісуса. Проте відповідь ця вірна, адже Господь не заперечив її. Люди самі прекрасно розуміють, що за свої гріхи, злочини заслуговують на покарання, і чим більший гріх – тим більше покарання. Це люди, а що Господь?

Хіба Я хочу смерти беззаконника? – говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? (Єз. 18:23), – це промовляв Господь устами пророка Єзекиїля.

Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі. (Ін. 3:17-21), – це вже каже Сам втілений Господь, Ісус Христос.

Так яка причина людських страждань: Божа «жорстокість» чи все таки людське свавілля?

Редакція сайту


Ваш коментар: