Віра… чи все-такі знання?

Багато хто вважає, що віра і знання суперечать одне одному, і в принципі – це так. Віра не вимагає доказів, а знання – це певна сукупність відомостей, фактів, які як раз підтверджені чи науковими дослідами, чи, як у стосунках з людьми, самим життям. А на чому базуються людські стосунки з Богом?

– На вірі, звичайно, – може сказати будь-хто. І буде правий, бо як сказано в Біблії: «А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є» (Євр. 11:6).

Всі вірно, але от у чому річ, багато що нам відомо про Бога… від нас самих, адже ми створені за Його образом та подобою (див. Бут. 1:26). Все добре в нас є саме від Нього: «Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (Як. 1:17). Не треба виключати досвід, який ми отримуємо від стосунків з Ним, адже всі ми в тій чи іншій мірі зверталися до Нього про допомогу та отримували її. Інша справа, чи помічали її, адже найчастіше Бог допомагає нам через малознайомих чи взагалі незнайомих людей, які раптом (!) опиняються в потрібний час і в потрібному місці, чи через певний збіг обставин (чи все таки не збіг?), що несподівано (чи все таки не несподівано?) складаються на нашу користь. Проте, щоб зауважити це треба мати вдячне серце, без нього ми залишаємося сліпими і глухими.

Не треба, між іншим, виключати Божі заповіді, які формують, звичайно, за умови їх дотримання, правильний стан речей у нашому житті, не треба забувати й про «совість і думки… які то звинувачують, то виправдовують одна одну» (Рим. 2:15). Так що наші стосунки з Творцем базуються не тільки на вірі, але певного роду знанні, що підтверджується самим життям.

Тому, виходячи з усього сказаного, не треба забувати про посмертний суд, який чекає на всіх нас: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Адже ми не зможемо виправдатися, посилаючись ніби на незнання.

Всі це знають, всі це пам’ятають, тільки от не дуже виконують, бо… не сильно вірять, і тут ми знову повертаємося до початку нашої розмови: «А без віри догодити Богові неможливо…» (Євр. 11:6).

– Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? – питає Ісус

Злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно, – відповіли Йому первосвященики і старійшини народу (Мф. 21:40,41).

Вони це прекрасно знали, ми це прекрасно розуміємо, так що маємо виконувати, приносити добрі плоди:

– Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають (Мф. 7:17-19) (Ісус Христос).

Редакція сайту


Ваш коментар: