Євангеліє від Іоанна: сенс у Слові

Євангеліст Іоанн, Володимир Боровиковський

У Новому Завіті після Євангелій від Матфея, Марка і Луки слідує Євангеліє від Іоанна. Автором його є апостол Іоанн, покликаний у число учнів одним із перших: “Побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним” (Мф. 4:21-22).

Перший богослов

Церква іменує апостола Іоанна Богословом. Чому? Адже якщо богослов’я – це слово про Бога, а богослов той, хто говорить про Бога (до речі, древні греки називали “богословами” поетів, які писали про походження богів), то кожен апостол є богословом. Це дійсно так. Але Церква виділила з числа учнів Господніх одного – апостола Іоанна, – бо саме його Євангеліє розкриває для християн вчення про вічне існування Бога Отця, Сина і Святого Духа, говорить про духовне переродження в Таїнстві Хрещення, про необхідність причащання і про багато-багато іншого. Духовна висота четвертого Євангелія стала причиною того, що апостол Іоанн був названий Богословом. Але це не свідчить про те, що три перших Євангелія не так духовно значущі чи не глибокі за змістом. Це свідчить лише про те, що всі чотири Євангелія доповнюють одне одного і в усій повноті являють віруючим Христа-Спасителя і Його подвиг.

На початку

Якби апостолу і євангелісту Іоанну Богослову поставили питання: “У чому сенс життя?” – він неодмінно б відповів, що сенс не лише життя, але й взагалі всього – у Слові.

Перші рядки Іоаннового Благовістя урочисто проголошують: “Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося” (Ін. 1:1-3). Цікаво, що перший вірш четвертого Євангелія співзвучний з першим віршем книги Буття, з якої починається Священне Писання Старого Завіту: “На початку створив Бог…” (Бут. 1:1). І Буття, і Євангеліє від Іоанна кажуть про творіння: Бог творить і Слово дає початок усьому існуючому, ніщо не може існувати без Слова. У грецькому оригіналі Євангелія від Іоанна використано два складні терміни, які використовувалися вже в античній філософії: “архе” (початок, управління) і “логос” (слово, мова, сенс). Так от, “архе” – не просто початок, “архе” – це те, що визначає подальше існування і розвиток речей. “Логос” – не просто слово, це Сам Бог-Слово, Син Божий, через Якого Бог закликає світ до існування. Тому все творіння має свій початок та існування в Богові, визначається і управляється Богом, тільки в Богові набуває свого істинного значення. Життя світу – це Бог.

Статуя Христа-Царя, Польща

Для чого

Євангеліє від Іоанна зосереджене навколо трьох фраз: “І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини” (Ін. 1:14); “Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16); “Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали” (Ін. 10:10). Бог-Слово, Син Божий став плоттю. Що це означає? Це означає, що Бог став таким, як усі ми – людиною.

Ще раз звернемося до древніх греків. У старогрецькій філософії плоть – це щось нижче, те, від чого треба звільнитися, тіло, плоть – це темниця, в яку поміщена людська душа. Євангеліє від Іоанна в буквальному розумінні перевертає ці уявлення. Бог став плоттю, людиною, щоб спасти людину. Син Божий став плоттю, тому що Бог Отець настільки полюбив Своє творіння, що життя Сина було віддане за життя всього світу. Через втілення Сина Божого світ отримав не просто життя, а життя з надлишком. Життя з надлишком – це відсутність будь-якого недоліку, тому що Бог заповнює все, заповнює будь-яку неміч і скорботу.

У другому розділі Євангелія від Іоанна описується перше диво Господа Ісуса Христа – перетворення води на вино на весіллі в Кані Галилейській (див: Ін. 2:1-10). Може здатися дивним – передвічний Бог-Слово, Який утілився для спасіння людини, являє благодать та істину – раптом перетворює воду на вино. Але тут треба спробувати заглянути “всередину” цієї розповіді. Шлюбний бенкет – найрадісніша урочистість, заради якої друзі і родичі готові залишити всі свої справи і турботи, щоб порадіти з молодожонами.

Раптом закінчилося вино. Це означає, що бенкет доведеться припинити несподівано, що може навести на жениха тінь засудження і кепкування – що ж за жених, якщо навіть не зміг розрахувати кількість пригощання?! Христос заповнює брак вина, бенкет і радість тривають. Шлюбний бенкет – це зображення радості віруючих у Царстві Божому. Там вже немає жодного браку і печалі. Радість повноти перебування з Богом. Бог-Слово став людиною, щоб кожен, хто повірив у це, залучився б до вічного життя Бога, яке є життя в усій його повноті і радості.

Шляхи до Бога

Як можна прийти до віри у втіленого Бога, щоб отримати життя з надлишком? Євангеліст Іоанн описує різні шляхи. Тут можна побачити особливість четвертого Євангелія – діалоги Господа Ісуса Христа з людьми. Але кожен діалог має на своїй меті фактично одне – відкрити для співрозмовника єдине цінне розуміння життя.

Перший діалог – бесіда з Никодимом. Никодим – шанований учитель закону і один з начальників юдейських (Ін. 3:1), він приходить до Христа вночі. Никодим вихваляє Христа: “Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним” (Ін. 3:2). Відповідь Учителя вражає своєю несподіванкою і глибиною: “Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого” (Ін. 3:3). Недостатньо побачити в Христі учителя від Бога, недостатньо бачити Його справи. Усе починається з переродження.

Никодим не розуміє: “Як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?” (Ін. 3:4). Дійсно, як можна народитися удруге? Христос же говорить не про якесь дивне друге фізичне народження від матері, не про переселення душі в інше тіло і не про щось подібне. Христос говорить про внутрішнє переродження людини: “Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух” (Ін. 3:5,6). Никодима оточує нічна пітьма, він поки що не розуміє слів Господніх. Але слова Господні звернені не лише до Никодима, вони звернені до кожного, хто читає Євангеліє. Не можна прийти до Христа і залишитися тією ж самою людиною. Треба народитися для Бога. У Церкві новим народженням від води і Духа (у буквальному розумінні цих слів) стає Таїнство Хрещення – занурюючись у воду, той, хто увірував у Христа, омивається від гріховної нечистоти і народжується благодаттю Духа Святого в нове життя.

Потім – бесіда з самарянкою. Юдеї не спілкувалися із самарянами. І навіть ворогували. Ймовірно, не кожен юдей став би розмовляти із самарянином. Тому, коли Господь просить у жінки-самарянки води, вона дивується: “Як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки?” (Ін. 4:9). Господь відповідає: “Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, – то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої” (Ін. 4:10). Жінка продовжує думати про звичайну воду (подібно до Никодима, який думав про повторне народження від матері) і дивується: “Звідки ж Ти маєш воду живу? Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?” (Ін. 4:11,12).

Щоб повірити в Христа, треба здолати найзвичніші уявлення (самаряни не спілкуються з юдеями), навіть батьківські традиції (невже Ти більше Якова?), по суті – йдеться про те ж нове народження. Треба забути про те, що ми знали і до чого звикли, шукати не тимчасового (води з колодязя, до якого треба приходити знову і знову), але живої води, яка витікає від Бога, тобто благодатних дарів Божих.

Ще один приклад шляху до Бога – сліпонароджений, зцілений Христом (див.: Ін. 9:1-41). Господь каже: “Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене… Доки Я в світі, Я Світло для світу” (Ін. 9:4,5). Сліпонароджений не бачив світла. Господь, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому, після чого посилає його вмитися в купальні Силоам (див: Ін. 9:6,7). Знову ми бачимо обмивання водою. Сліпонароджений немов би знову народжується, вже не для життя в пітьмі, але щоб бачити світло: “Одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу” (Ін. 9:25). Фарисеї намагаються переконати зціленого, що Ісус, Який зцілив його: грішник (див: Ін.9:24). Але той, хто прозрів, не вірить їм. Навіть найавторитетніші людські аргументи не повинні затуляти від нас Бога. Той, хто побачив світло, не повинен повертатися до пітьми.

Істина

Ісус відповідав: “Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого” (Ін. 18:37). Це слова ще одного діалогу Господа Ісуса Христа. Це розмова з Пилатом, якому Ісус Христос був відданий на суд. “Що є істина?” (Ін. 18:38) – запитав Пилат Христа, але сам не став чекати відповіді. Істина ж у тому, що Христос – Син Божий, Бог-Слово, Який став людиною. Господь Сам говорить: “Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6); “Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги” (Ін. 6:35); “Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець… і знаю Моїх, і знають Мене Мої. Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець” (Ін. 10:11,14-15); “Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?” (Ін. 11:25,26).

Христос є втілена Істина. Треба тільки прийти до Нього і повірити.

Автор: священик Василь Куценко