Іспит сумління на основі блаженств

«Де Ти заховався, Жениху, і залишив мене серед стогонів? Ти втік, як олень, коли вперше мене зранив, я бігла за Тобою і плакала, а Ти віддалився». У цих рядках душа не просить чуттєвої побожності, яка в цьому житті не гарантує близькості з Женихом, а благає про Його ясну присутність і таке бачення Його сутності, яке дасть упевненість та спокій у майбутньому житті… Отож, ідеться про поживу, якою є Слово, про Жениха, Який у безконечній прославі величає Отця, і про квітчасте ложе, на якому Він у безконечній розкоші любові спочиває, прихований від усіляких смертельних поглядів та від створіння. Тут душа-наречена благає й запитує: «Де Ти заховався?»… Спочатку треба зазначити, що Слово, Син Божий, разом з Отцем та Святим Духом приховане в найглибшій сутності душі. А душа, яка прагне Його віднайти, мусить звільнитися від усіляких прив’язаностей. Вона мусить зосередитись та глибоко увійти в себе, щоб абстрагуватися від усіх речей. Саме це висловлює св. Августин: «Господи, я не знайшов Тебе зовні, а Ти був всередині мене». Бог прихований і перебуває в душі, і саме там має Його з любов’ю шукати споглядальна людина, запитуючи: «Де Ти сховався?» О, душе, ти, що прагнеш пізнати місце, де перебуває твій Жених, щоб знайти Його і з’єднатися з Ним, знай, що ти сама є сховищем, де Він перебуває, ти сама є Його пустелею і таємним місцем, де Він ховається!

«Я бігла за Тобою, плачучи, а Ти віддалився». На рани любові не існує ліків, крім тих, що походять від Того, хто зранив. Отож, зранена душа в пориві цього вогню, що спричинив її рани, вибігла за своїм Женихом, який її зранив, і благає про порятунок. Варто звернути увагу на те, що слово «бігла» тут вжито в духовному значенні. Йдеться про два способи прямування за Богом. Перший – це нехтування всіма речами, які відбуваються за допомогою зречення та погорди; другий – це нехтування самим собою: цього можна досягти, забувши про себе заради Божої любові. Адже коли любов правдива, а саме про таку ми говоримо, вона бентежить душу, підносить її настільки високо, що душа не лише повністю виходить із себе, забувши про себе, а й повністю відновлюється, очищується від своїх звичок та природних схильностей і волає до Бога, кажучи: «Жениху мій, через цей Твій дотик і рану любові Ти вирвав мою душу не лише з усіх речей, а й зі себе самої, щоб вона бігла за Тобою, а Ти настільки зблизив її до Себе, що вона тужить лише за Тобою, залишає все, щоб тільки Тебе віднайти, а Ти віддалився…» Ту саму думку, яку душа висловлює тут за допомогою слова «бігла», наречена з Пісні пісень передає словом «встати». Вона каже: «Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа мояЗустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене» (П.п. 3:2; 5:7). Там це слово теж вжито в духовному сенсі й означає піднесення з низини у височінь, тобто зі звичок та приземленої любові – на вершини Божої любові.

св. Іван від Хреста, «Духовна пісня», 1-а строфа.

*  *  *

«Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:3)

  • У чому полягає моя мотивація приязні з Ісусом?
  • Чи слухаю голос Святого Духа, Який промовляє в моєму серці?
  • Чи довірив Богові себе та все своє життя?
  • Чи я убогий духом?
  • Які дари я отримав від Бога? Як я їх використовую?
  • Чи намагаюся жити Божим словом?
  • Чи в моїй молитві є подяка?
  • Чи в моєму серці живе заздрість?

«Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мф. 5:4)

  • Що є причиною мого смутку?
  • Чи вмію, незважаючи на проблеми й турботи щоденного життя, помічати надію, яка випливає з довіри до Господа?
  • Чи маю надію на Бога?
  • Чи я постійний у своїй вірі? Чи мене знеохочують труднощі?
  • Чи вмію потішити засмучених?
  • Чи намагаюся вносити надію в життя людей, обтяжених смутком?
  • Де я шукаю розради, коли переживаю ті чи інші труднощі?
  • Чи мій смуток виникає зі справжніх труднощів, чи є радше наслідком моєї уяви?

«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мф. 5:5)

  • Чи вмію зізнаватися у своїх помилках?
  • Чи ставлюся до інших зверхньо або зневажливо?
  • Чи намагаюся завжди наполягти на своєму й за будь-яку ціну довести свою рацію?
  • Чи вмію просити пробачення?
  • Чи я намагаюся виправляти завдану кривду?
  • Чи часто говорю не подумавши?
  • Чи вмію втишитися й розсудливо оцінити конкретну ситуацію?
  • Чи шукаю тиші в Божому слові?

«Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться» (Мф. 5:6)

  • Як часто звинувачую себе чи інших?
  • Якими критеріями керуюся у своїх судженнях?
  • В оцінці ситуації керуюся більше розумом чи емоціями?
  • Як я реагую, коли бачу кривду, завдану іншим?
  • Чи я спроможний (спроможна) ризикувати, захищаючи слабших?
  • Чи вмію захищати цінності навіть тоді, коли всі довкола не поділяють моїх поглядів?
  • Чи прагну пізнавати правду?
  • Чи прагну жити згідно з правдою?

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7)

  • Чи у своєму житті я керуюся милосердям?
  • Чи довіряю Божому милосердю?
  • Чи благодать Божого милосердя помітна в моїх стосунках з ближніми?
  • Чи вмію безкорисливо робити добро?
  • Чи прагну прощення і примирення?
  • Що я роблю з відчуттям зневіри, недоброзичливості, жалю та заздрості?
  • Чи турбуюся про потребуючих, самотніх, скривджених?
  • Чи пам’ятаю про найбільш потребуючих у своїй родині та близькому оточенні?

«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5:8)

  • Чого прагне моє серце? Де міститься мій справжній скарб?
  • Чи дозволяю Богові очищати моє серце у вогні щоденних справ та подій?
  • Чи молитва перемінює моє серце?
  • Чи мої слова, жести і вчинки виражають чисту любов?
  • Які порухи серця керують мною?
  • Чи збуджую свою уяву мріями, розмовами, порнографічними фільмами чи непристойними жартами?
  • Чи прагну того, що тілесне?
  • Чи турбуюся про чистоту прагнень, жестів та думок?

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9)

  • Що я роблю, аби довкола мене було більше добра, любові та миру?
  • Чи намагаюся запроваджувати мир там, де панує гнів та ненависть?
  • Як я реагую, коли мої ближні дратуються, розчаровуються або чимось невдоволені?
  • Чи я можу назвати себе джерелом миру і тиші для тих, кому ця тиша потрібна?
  • Чи в цей момент я на когось гніваюся? Чи вмію вибачати? Чи серджуся на когось?
  • Як я реагую, коли чую про поділи серед людей?
  • Чи прохання про мир під час кожної Божественної літургії справді виражає моє прагнення миру?

«Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:10)

  • Чи маю відвагу давати свідчення про Христа в щоденному житті?
  • Чи беру активну участь у житті моєї парафії?
  • Як виглядає моя участь у святих таїнствах?
  • Як я реагую на критику, яка стосується моєї віри?
  • Чи молюся за тих, хто чинить зло?
  • Чи у своїх молитвах пам’ятаю про тих, кого переслідують за віру?
  • Чи у своєму житті дотримуюся моральних принципів?