Нетлінна їжа

«Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15), – «черствість» серця, байдужість – от у чому полягає основна причина того, що люди не навертаються до Христа, а не явні чи вигадані гріхи віруючих, або ж злочини Церкви, скоєні, до того ж, у Середньовіччі.

«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28), – каже Христос до всіх, адже абсолютно всіх дорослих, осудних людей обтяжують ті чи інші життєві проблеми та негаразди. Тільки мало хто чує по-справжньому цей заклик, адже почути заклик Христовий – це прийняти його в серце і зробити його дороговказом у житті («Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» Пс. 118:105), стати виконавцем Божого слова.

Але більшість людей вважає за краще чинити по-своєму: дехто відкидає життєві турботи до пори до часу, діючи за принципом: «Не згадуй проблеми – і немає її», ніби саме собою все вирішиться. Хороший принцип, нічого додати, а якщо не вирішиться, а стане тільки гірше? Що тоді? Волати до небес, і задаватися питанням: «Чому Бог так погано ставиться до мене?» – «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7), – чудовий біблійний принцип, який діє, якщо дійсно всі проблеми, турботи ти вирішуєш у житті, покладаючись на Бога (не перекладаючи на Його плечі – це відверта безвідповідальність, а саме закликаєш Бога на допомогу), а не звертаєшся по допомогу, коли спіткало лихо – тут у Бога часто треба шукати спершу розради, а вже потім – допомоги, бо багато чого ми вже не зможемо повернути в житті.

Більшість же людей намагається вирішити свої проблеми самотужки, зовсім не покладаючись на Господа. Дехто ж діє ніби хитріше – перекладає свої проблеми… на ближніх, тим самим поширюючи скорботу у світі, передусім на себе. «Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, з чистим – за чистотою його, а з лукавим – за лукавством його» (Пс. 17:26,27). – Не треба вважати себе розумнішим або хитрішим за Творця, проте люди постійно намагаються довести це.

Багато кожному з нас доводиться пережити вищезгаданого в житті, щоб переконатися, що без Бога жити вкрай важко, і що тільки Він може по-справжньому вирішити наші життєві негаразди та турботи. Як же зробити, щоб наше серце стало більш чутливим до Божих слів? – Парадоксально, але ми це можемо зробити, лише перебуваючи в Божому Слові, яке «живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного… і судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12). Тільки так, і ніяк інакше, і лише тоді ми відчуємо у своєму серці благодатну зміну.

«Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:31,32), – визволить від чого? Від зайвої самовпевненості, від сподівання на власні сили, яке приведе до розуміння, прийняття простої життєвої істини: що без Ісуса ми не можемо «робити нічого» (Ін. 15:5).

Ця істина відкрилась простим галилейським рибалкам, які «витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за» Ісусом (Лк. 5:11). Це стало можливим завдяки тому, що вони чули Христову науку, коли Він «навчав людей з човна» (Лк. 5:3). І те Боже Слово так вплинуло на них, що вони пішли за Христом, забувши про багатий улов, надавши перевагу небесній, нетлінній їжі, яким є Боже Слово, Сам Бог-Слово.

Редакція сайту


Ваш коментар: