Блаженні миротворці

Нагорна проповідь, Михайло Копьєв

Про сьому заповідь блаженства

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мф.5:9). Які асоціації викликає в сучасної людини слово “миротворець”? Можна припустити, що для більшості з нас миротворець – це людина в камуфляжі, бронежилеті, касці і з автоматом у руках.

Сьогодні, згідно енциклопедії, миротворчі сили застосовуються “в цілях запобігання чи ліквідації загрози миру і безпеці шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, військова блокада і т. д.), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться чи виявилися недостатніми”, тобто так чи інакше мир підтримується у кращому випадку демонстрацією сили зброї, а в гіршому…

Але ж зрозуміло, що в Євангелії сказано не про сучасних миротворців, озброєних і вдягнених у камуфляж, бо в новозавітній час, таких миротворців не було. Хоча, насправді миротворці були. Тільки називалися вони трохи по-іншому і були по-іншому озброєні. Хоча зброя їх була не менш смертоносною, ніж сучасна. Є навіть спеціальний термін “PaxRomana” – “Римський мир”. Це період римської історії, ознаменований відносним спокоєм. Кількість військових конфліктів у Римській імперії була зведена до мінімуму.

Але в реальності Римський мир був миром, підтримуваним силою римських військових легіонів, розміщених по кордонах. Так територія Римського миру ставала територією, де немає громадянської війни – б’ються варвари за межами імперії. Нерідко бувало і так, що легіони повставали і проголошували нового імператора. Сучасні військово-політичні союзи являються, по суті, продовженням ідеї PaxRomana, так що озброєні миротворці були придумані не сьогодні і навіть не вчора, а дуже і дуже давно. Ісус Христос не міг не бачити римські гарнізони, що підтримували мир в неспокійній Іудеї. Але навряд чи можливо, щоб Христос назвав синами Божими язичників, які зневажали ізраїльський народ і його віру.

Слова Господні мають на увазі інший мир і абсолютно інших миротворців. Христос звертається до учнів: “Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам” (Ін. 14:27). Будь-який інший мир, будь то Римський мир або якийсь ще, залишатиметься недосконалим і штучним у порівнянні з миром, який дарував віруючим Христос. Мир Христовий, або мир Божий, – це стан людини, вільної від зла і гріха, тобто цього миру можуть досягти “чисті серцем” з попередньої заповіді блаженства.

В одному древньому анонімному коментарі на Євангеліє від Матфея є чудові слова: “Єдинородний Бог (тобто Син Божий – Христос) є мир духу, про що каже апостол: “Бо Він є мир наш” (Еф. 2:14). Миротворцями ж іменуються не лише ті, хто з’єднує миром ворогів, але і ті, хто не пам’ятає зла, – вони люблять мир. Адже багато хто охоче примиряє чужих ворогів, але самі ніколи від щирого серця не миряться зі своїми ворогами. Такі лише зображують мир, але не люблять його. Мир – це те блаженство, яке покладене в серце, а не в словах. Хочеш знати, хто дійсно миротворець? Послухай слова Пророка: “Стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі” (Пс. 33:14)”.

Ми стаємо миротворцями, коли позбавляємося від нашого власного зла, що позбавляє нас миру з Богом та іншими людьми. І завдання це куди складніше, ніж примирення тих, хто ворогує. Чому? Бо набагато легше побачити відсутність миру і розбрати серед інших, ніж знайти мир у своїй власній душі. Святий Августин вважав, що миротворчість полягає передусім у відсутності спротиву Богові і пануванні над гріховними пристрастями. Тільки через це людина може перебувати в мирному стані. “Миротворці – це ті, хто, утихомиривши і підпорядкувавши розуму, тобто розуму і духу, рухи своєї душі і зумівши приборкати тілесні жадання, досягає Царства Божого”. Без миру у власній душі, без постійного бажання перебувати в мирі з Богом, неможливо нести мир іншим людям.

Якщо всередині нас мир Божий, то ми по-справжньому зможемо виконати слова Христові: “Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16). Господь не просто дає нам мир. Господь бажає, щоб ми явили цей мир іншим, щоб ми прославили Його, нашого Спасителя, своїм життям. От що означає бути миротворцем. Тому і така висока обіцянка: миротворці будуть названі синами Божими. Син, який щиро любить своїх батьків, виконуватиме їх благу волю. Наш Отець – Бог, тому ми покликані виконувати Його волю, бути “провідниками” миру Божого в дійсність, що оточує нас. Адже достатньо озирнутися навколо, щоб побачити, що цей світ далеко не мирний. Але в тому і сенс, щоб зміна цього немирного світу почалася усередині кожного з нас.

Міра миру Божого велика. У Євангелії ми читаємо: “Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного” (Мф. 5:44,45). Тобто даруйте мир тим, хто проявляє до вас ворожнечу і відповідайте любов’ю на ненависть. Неможливо бути миротворцем і одночасно ворогувати з кимсь, когось ненавидіти чи кривдити, тому треба частіше вдивлятися в самих себе: чим наповнений наш внутрішній світ. І тільки коли в нашій душі, серці і розумі, у наших справах і вчинках пануватиме Христос, тільки тоді ми зможемо по-справжньому примиряти інших людей. Не змушувати, а саме примиряти. Адже не випадково ж кожен християнин молиться про те, щоб воля Божа виконувалася на землі, як на небі (див. Мф. 6:10). Але Бог не може силою змусити нас бути добрими, тому виконання волі Божої тут і зараз залежить і від кожного з нас. Бог не створює нічого штучного, тому і мир Божий не може бути нав’язаний ззовні, він має початися всередині нас.

У богослов’ї є важливе поняття – “синергія”. Це грецьке слово, що означає спільну дію чи співпрацю. Дія Божа і людини має бути синергічною, спільною. Тільки в цьому випадку ми можемо досягти бажаного. Чому немає миру в моїй душі? Бог не дає його мені чи я сам не прагну прийняти від Бога цей дар?

Автор: священик Василь Куценко