Дмитрівська поминальна субота: пліч-о-пліч

Дмитрівська поминальна субота – поминальна субота перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Тисячі людей заходять цього дня в православні храми, ставлять свічки, кладуть на кануник продукти і пишуть у поминальних записочках імена своїх померлих близьких. Стопи записочок, низка імен. Горять свічки, співає хор, повітря насичене кадильним фіміамом, люди стоять пліч-о-пліч, і думається, що простір храму цього дня розширюється, збільшується удвічі: пліч-о-пліч стоять тут незримо і наші спочилі, для кого наша поминальна молитва – підтримка і розрада.

Одне з найболючіших питань у такі дні – чи можна поминати тих, хто помер нехрещеним?

Поширена серед парафіян така думка: молитися можна тільки про хрещених і померлих у вірі, які перед кончиною сповідалися і причастилися святих Тайн.

Що відповісти тим, хто засвоїв такий погляд на молитву? Відповідаю просто: молитва і милостиня наша про душу спочилого – у допомогу такій людині.

І от уявіть: одна людина сидить собі на березі, а друга тоне – кого слід рятувати? Того, хто тоне. Так кому першочергово потрібна молитва-помічниця, віруючому чи невіруючому спочилому? Зрозуміло, що невіруючому, тому, кому після смерті важче.

Звичайно, якщо людина померла нехрещеною, а тим більше – свідомо невіруючою, якщо в земному житті не належала до Церкви Христової, то після смерті її насильно до Церкви не «пристебнеш», у записках на проскомидію її ім’я не пишуть – але самим рідним і близьким, тим, кому доля спочилого небайдужа, молитися про нього потрібно – і вдома, і в храмі – самим, у тому числі і під час панахиди (молитву в храмі, у євхаристійному зібранні, звершує не лише один священик, але вся Церква, усі присутні).

Якщо ми самі християни – це наш християнський обов’язок у виконання заповіді Божої про любов до ближнього.

Спочилий пішов із земного життя в тяжких гріхах, нерозкаяним? Що ж, віддамо його Богові і суду Божому, наскільки праведному, так і – на відміну від нашого з вами суду – милосердному. Про це нам на кожному богослужінні нагадує Церква словами однієї з ектеній: “Самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо”.

Автор: священик Сергій Круглов