Скористатися Христовою порадою

Притча про багача і Лазаря, Франс Франкен Молодший

«Притча – це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя», – так коротко ознайомлює нас з поняттям «притча» електронна енциклопедія. От чому для викладу Своїх думок Христос так часто послуговувався притчею: «Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм» (Мф. 13:34), – а все для того, щоб люди щось зрозуміли та зберегли у серці своєму.

Але серед усіх Христових притч є притча, яка стоїть осторонь від решти – це притча про багача і Лазаря (див. Лк. 16:19-31), а все через те, що події, про які в ній іде мова, не обмежуються цим світом: разом з героями притчі ми потрапляємо в потойбічний світ, у світ духовний, тобто ця притча об’єднує обидва світи.

Людям завжди було цікаво, що їх очікуватиме в потойбічному житті, навіть тих, хто в це ніби не вірив, адже ми створені за образом та подобою Божими (див. Бут. 1:26), і нам ніяк не позбутися генетичної пам’яті про це. Але не варто буквально сприймати опис небесного буття праведників і грішників, все-таки це притча, і Христос говорив з людьми зрозумілою для них мовою, беручи опис посмертного буття з народного фольклору: лоно Авраамове, втіха для праведників, покарання для грішників – це й так було відоме людям. Але саме через ці образи Христос доніс слухачам, а заодно і нам, одну важливу істину: посмертна доля людини прямо залежить від її вчинків.

У новозавітні часи юдеї вважали, втім цю думку розділяє багато хто і в наш час, що багатство – це Боже благословення, а бідність – це прокляття за гріхи: власні чи батьків: «І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?» (Ін. 9:1,2). Христос спростовує цю думку – багач потрапляє в пекло. Але помиляються й ті, хто вважає, що бідність – запорука потрапляння на небеса: Лазар, за загальноприйнятим тлумаченням, потрапив на небеса не через те, що був бідним, а через те, що не нарікав при житті на свій тяжкий стан. Отже, як ми можемо побачити з притчі про багача і Лазаря, земні статки для посмертної долі не мають особливого значення – важливе ставлення людини до її життєвого становища, як вона реагує на перипетії свого життя.

І тут самий раз варто поставити собі запитання: «А як ми реагуємо на своє життя?» Але давайте не будемо себе порівнювати з багачем і Лазарем, адже ніхто не хоче потрапити в пекло, всі воліють (принаймні, вірні) потрапити на небеса, але так само навряд чи хто захоче повторити долю убогого Лазаря. Що нам залишається робити в цій ситуації? – Скористатися Христовою порадою: «Отже, будьте мудрі, як змії» (Мф. 10:16). Тобто, коли нас спіткають якісь негаразди, не нарікати на долю, а краще брати приклад з Лазаря: терпіти і покладатися в усьому на Господа – якби Лазар не покладався на Господа, навряд чи він «віднесений був ангелами на лоно Авраамове» (Лк. 16:22). Коли ж у нас усе добре – варто бути за це вдячним Богові, бачачи лише в Ньому основне джерело свого добробуту (чи багатств – тут як пощастить, або як ми самі ставимося до матеріальних цінностей, адже комусь і тонни золота замало), а також не забувати про убогого Лазаря, який лежить біля чиїхось воріт і бажає «насититися крихтами, що падають зі столу» (див. Лк. 16:21). Цілком ймовірно, що саме з нашого.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці