Смерть і воскресіння

Воскресіння дочки Іаїра, Карл Генріх Блох

Дивлячись на цю картину розумієш те, що залишилось як мовиться «за кадром» в історії про воскресіння дочки Іаїра, адже в тієї дівчинки окрім батька була мати…

«Не плачте, вона не вмерла, але спить» (Лк. 8:52), – можливо Христос сказав це, щоб поберегти почуття мати дівчинки. Хто його знає? Адже це залишилося між Богом і нею, невідомою жінкою з маленького галилейського містечка.

«Христос зцілив (воскресив) її дочку, але скільки залишилося матерів, чиїх дітей Бог не воскресив!», – багато хто так думав і думає протягом віків. Що тут скажеш? – «Помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої» (Мф. 22:29), – бо Господь воскресить і померлих дітей, і їх невтішних батьків «в останній день» (Ін. 11:24). Бо Христос  «є воскресіння і життя; і хто вірує в Нього, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Нього, не помре повік» (див. Ін. 11:25,26).

У це вірив, судячи з картини, художник, який намалював її – Карл Генріх Блох. Цьому чоловікові теж довелося втрати дорогу серцю людину – кохану дружину. Цілком можливо, що свій біль, і водночас, сподівання на майбутнє воскресіння, він вилив у цьому творі. От чому на задньому плані картини ми бачимо Христа – нашу єдину Надію на спасіння і життя вічне: «Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:17). Воскресіння – це цілком можливо, якщо в нашому житті буде Господь, а якщо точніше, наша віра в Нього, – напевно, саме це хотів сказати художник. Але що насправді відбувалося в його серці – це залишилося таємницею для нас і є відомим лише Богу і йому, відомому датському живописцеві, Карлу Генріху Блоху (1834-1890). Нам же залишилася в спадок ця прекрасна картина, яка переконливо свідчить, що смерть і воскресіння знаходяться поруч з нами.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 24 неділя після П’ятидесятниці