І ти чини так…

Французький мислитель Руссо сказав такі мудрі слова: «Все, що створив Творець – прекрасне, але спотворюється в людських руках». І ми це відчуваємо у своєму житті. Цей світ – прекрасний, але в ньому багато злоби, брехні, гніву, насилля. Бачачи це зло ми починаємо втрачати віру і починаємо грішити, і Бог Своїм творінням, природою врозумляє нас: поглянь, грішно людино: у природі кішка доглядає цуценят, що втратили матір, вовки спасають життя людській дитині.

Одного разу монах-пустельник побачив дивну картину: у гнізді орла сиділо вороненя. Що означає це? – зацікавився пустинник і став чекати розв’язки. Бачить, летить орел із здобиччю, сів у гнізді і став рвати здобич на маленькі шматки і годувати орленят і вороненя.

– Це знак для мене, – вирішив пустельник, – цим знаком Бог вчить мене, що я не повинен нічим турбуватися, Бог потурбується про мене.

Сів пустельник під деревом і став молитись у надії, що Бог забезпечить його їжею. Молився день, молився другий, молився третій і вечором третього дня голодний, спраглий і знесилений почав нарікати на Бога, що його Він не годує. І у видінні явився йому ангел, який гнівно глянув на нього і промовив: «Бог дійсно дав тобі видіння, але ти його розтлумачив неправильно. Бог говорив тобі: Як орел дбає не тільки про своїх діток, а й за чуже, так і ти допомагай ближньому своєму».

І щоб ми виконували цю настанову, Бог прийняв тіло від Діви Марії, прийшов у цей світ і дав заповідь: «Любіть один одного» (див. Ін. 13:34). І ті, хто мав прийняти цю заповідь і втілювати її в життя – законники, саме вони не прийняли її. «Хто ти такий, звідки ти прийшов і хто дав тобі право встановлювати закони для нас!» – обурювались вони на Христа.

Один з них прийшов до Ісуса не навчитись, не обміркувати, а прийшов, щоб насміятись і запитав, що я маю робити, щоб мати життя вічне. Спаситель знає з яким наміром прийшов законник і тому запитує у нього, а що тобі закон про це каже. Законник змушений, як той школяр відповідати:

Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе (Лк. 10:27).

Так роби – і будеш жити (Лк. 10:28), – відповів йому Христос.

Законник, бачачи, що потрапив у халепу, і бажаючи якось вийти із цього незручного становища, спитався: «А хто ж мій ближній?» (Лк. 10:29). І тоді Христос розповів йому притчу про самарянина, яку ви щойно чули. – Лише самарянин, бачачи юдея в біді, допоміг йому.

Поляки та українці завжди ворогували поміж собою, хоча мають подібну мову, спільну християнську віру, але в Другу світову війну вони жорстоко вбивали один одного. Так само ворогували самаряни і юдеї, хоча теж розмовляли подібною мовою і мали однакову віру. І саме самарянин бачачи свого ворога в біді допоміг йому. То хто ж ближчий постраждалому: одноплемінник-юдей, який не допоміг чи ворог-самарянин, який зарадив біді?

Добрий самарянин, Степан Бакалович

– Той, що змилосердився, – відповів законник.

– Тому, якщо хочеш мати вічне життя, – каже Христос, – і ти чини так: люби ворога свого.

Всі, хто починає вести духовний спосіб життя, рано чи пізно мають видіння, сни, знаки, опіку від Бога. І дуже часто Божі знаки, видіння розтлумачують на свою користь, для свого блага так, як це вчинив чернець-пустельник. А Спаситель вчить: «Живи не тільки для себе, але й для ближнього свого. Люби невістку, яку не долюблюєш, шануй зятя, який видається не гідний твоєї дочки, прости брату, порозумійся з сусідом, тобто люби ближнього свого. І як будете мати любов поміж собою, тоді всі пізнають, що ви учні Мої». Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 25 неділя після П’ятидесятниці